Дерева тут були свідками, але не суддями. Вони нічого не прощали і нічого не засуджували — лише зберігали. Старі дуби тримали в дуплах крики, які так і не стали словами. Сосни скрипіли від ваги чужих гріхів. Берези скидали кору, ніби намагалися позбутися пам’яті, але пам’ять щоразу проростала знову.