Найстрашнішою була тиша. Вона приходила раптово й вимикала птахів, вітер і серце. У цій тиші з’являлися ті, кого ліс не відпустив: не тіні й не примари, а щось важче — присутність. Вони дивилися без очей і чекали, доки хтось визнає, що пам’ятає їх.