Волинський ліс не злий і не добрий. Він просто терплячий. Він пережив війни, кордони і людські обіцянки. І коли остання людина піде, ліс зітхне полегшено, розправить коріння й почне розповідати свої історії знову — вже нікому, але так, ніби його уважно слухають.