Час у Мукачеві має дивну звичку зупинятися на каву. У кав’ярнях він сидить за крайнім столиком, помішує ложечкою густу темряву напою й дозволяє людям говорити довше, ніж вони планували. Саме тому тут легко розповісти історію, яку носив у собі роками, і несподівано зрозуміти, що вона стала легшою.