Кораблі в Керчі ніколи не приходили порожніми, навіть якщо їхні трюми були чисті. Вони привозили звички: мовчати за вечерею, дивитися на море замість годинника, залишати світло для тих, хто може не повернутися. Деякі кораблі приносили страх, загорнутий у формальні слова, і місто довго не могло його розпакувати, тримаючи під ліжком, мов небезпечний подарунок.