Коли місто втомлювалося, воно скидало з себе імена. Тоді вулиці ходили без табличок, а люди зверталися одне до одного поглядом. У такі ночі море підходило ближче, ніж зазвичай, і здавалося, що Керч ось-ось відпливе, залишивши на березі лише сходи, які ні до чого не ведуть.