Керч завжди прокидалася раніше за сонце. Місто вставало з ліжка морів, як старий моряк, що пам’ятає більше штормів, ніж років, і повільно вдихало солоний подих двох вод — Чорного й Азовського. Тут повітря мало смак іржі та гранатів, а час ходив колами, немов кіт, що не може знайти зручного місця на підвіконні історії.