У Керчі історія не лежить у музеях — вона ходить босоніж вулицями. Античні камені тут ростуть із землі, як зуби пам’яті, і якщо притулити до них вухо, можна почути дзенькіт амфор і сміх торговців, що сперечалися про ціну на вітер. Море приносить уламки не лише кораблів, а й розмов: інколи хвиля викидає на берег слово, сказане дві тисячі років тому, і воно ще тепле.