Повітря тут густе й трохи вологе, наче запізнілий туман ніяк не хоче залишити землю. Воно пахне опалим листям, грибами, корою, що мокне від дощу, і десь глибоко — темною солодкістю грибного підліску. Кожен крок по моху чи сухому листі видає хрускіт, який здається голосом лісу, що промовляє: «Пам’ятай, ти частина цього».