На узліссі хтось залишив кошик із яблуками, які, за чутками, виконували бажання. Кожне яблуко мало власну пам’ять: одне шепотіло про перше кохання, інше — про вітер на старому мосту, а третє — про дощ, що вмить перетворював галявину на дзеркало. Діти, що випадково знайшли його, сміялися й плакали одночасно, бо ліс змушував їх пам’ятати те, чого вони навіть не знали.