Місцеві мешканці звикли до пірамід, як звикають до родичів із дивними звичками. Вони не питають, навіщо ті тут, і не намагаються їх пояснити. Лише іноді, під час серпневої спеки, коли повітря стає густим, як мангове варення, старі жінки шепочуть, що піраміди — це сходи. Не для людей, а для пам’яті. Бо пам’ять, як і духи, потребує зручного підйому.