579‑та стратегічна ракетна ескадрилья (579th Strategic Missile Squadron) — підрозділ Повітряних сил США (USAF), що у 1960‑х роках відігравав важливу роль у ядерному стримуванні під час холодної війни, несучи бойове чергування на міжконтинентальних балістичних ракетах SM‑65F Atlas‑F у районі Walker Air Force Base (штат Нью‑Мексико, США). Ескадрилья проіснувала в цій ролі з 1961 по 1965 роки, підтримуючи високий рівень бойової готовності та оперативного контролю над ракетними об’єктами навколо бази.
Історія створення та організація
Підрозділ був реорганізований як 579‑та стратегічна ракетна ескадрилья у вересні 1961 року в складі 6‑го бомбардувального крила (6th Bombardment Wing) і призначений для експлуатації новітніх міжконтинентальних балістичних ракет SM‑65F Atlas‑F.
Після доставки першої ракети на позиції ескадрилья стала повністю бойовою наприкінці 1962 року, і її об’єкти чергували в умовах міжнародної напруги, зокрема під час Карибської кризи 1962 року.
Призначення та роль
Основним завданням 579‑ї ескадрильї було постійне бойове чергування та готовність до запуску міжконтинентальних балістичних ракет SM‑65F Atlas‑F, що мали ядерні боєголовки та могли уражати цілі на відстанях приблизно 6000 миль (≈9600 км) у разі ядерної ескалації.
Ескадрилья працювала 24 години на добу, 365 днів на рік, підтримуючи ракети у стані бойової готовності та готовності до запуску, з регулярними тренуваннями та технічним обслуговуванням.
Технології та озброєння
Ракети SM‑65F Atlas‑F, що обслуговувалися ескадрильєю, були передовими рідкопаливними ICBM, які зберігалися вертикально у підземних силосах із підйомною платформою — що дозволяло скоротити час підготовки до запуску порівняно з більш ранніми моделями Atlas і підвищувало їх реактивність.
Система застосовувала паливну суміш керосину (RP‑1) і рідкого кисню (LOX), де RP‑1 зберігався у ракеті постійно, а LOX заправлявся безпосередньо перед запуском. Також застосовувалась інерціальна система наведення з підвищеною автономністю.
Боєголовки ракети були General Electric Mark IV RV із термоядерними зарядами типу W‑38 приблизно 3,8–4 мегатони тротилового еквіваленту, що робило їх потужними елементами ядерного стримування.
Розгортання силосів
579‑та ескадрилья мала 12 окремих ракетних шахт (силосів), розташованих кільцевою системою навколо Roswell, Нью‑Мексико. Ці позиції були розміщені у різних околицях міст і селищ, включаючи Acme, Rio Hondo, Hagerman, Sunset і Arroyo del Macho, кожен з яких мав власний ідентифікатор (579–1 … 579–12).
Під час служби три окремі силоси зазнали вибухів і руйнувань під час заправних процедур із LOX у 1963–1964 роках, що прискорило рішення про виведення системи з експлуатації.
Оперативна служба
Ескадрилья опинилася в центрі стратегічного контролю під час Карибської кризи 1962 року, коли всі її позиції були приведені в максимальний рівень бойової готовності і були здатні бути запущеними у найкоротший термін.
Чергування тривало з 1962 до початку 1965 року, коли система Atlas почала виводитися з експлуатації у зв’язку із впровадженням більш надійних твердопаливних міжконтинентальних ракет типу LGM‑30 Minuteman.
Виведення з експлуатації
У рамках загальної модернізації стратегічних ядерних сил США 579‑та стратегічна ракетна ескадрилья була офіційно розформована 25 березня 1965 року, а ракети Atlas‑F були виведені з оперативних позицій і зняті з бойового чергування.
Спадщина та значення
579‑та ескадрилья стала важливою частиною історії ядерного стримування США, продемонструвавши як технологію рідкопаливних міжконтинентальних балістичних ракет, так і тактичні операції, що передували широкому впровадженню твердопаливних систем. Незважаючи на короткий період служби, підрозділ залишив помітний слід у розвитку стратегічних ракетних сил та технологій холодної війни.