8F17 — радянський ядерний заряд (боєголовка) потужністю приблизно 3 мегатонни TNT, призначений для оснащення міжконтинентальної балістичної ракети R‑16 (за класифікацією НАТО — SS‑7 Saddler). Цей заряд був частиною радянської стратегічної ядерної програми 1960‑х років і застосовувався на одному з перших поколінь серійних ICBM СРСР.
Історичний контекст
У ході холодної війни СРСР активно розвивав власну міжконтинентальну балістичну ракетну систему як відповідь на стратегічні ракетні можливості США. Однією з таких систем стала ракета R‑16 / SS‑7, що вступила на бойове чергування на початку 1960‑х років і стала першим серійно експлуатованим радянським ICBM із рідким паливом. Боєголовки для цієї ракети розроблялися з різними потужностями для задоволення стратегічних вимог щодо ураження цілей на великих відстанях.
Конструкція та технічні характеристики
Позначення: 8F17 (8Ф17) — індекс радянського ядерного заряду для ICBM.
Призначення: ядерна боєголовка для міжконтинентальної балістичної ракети R‑16 / SS‑7 Saddler.
Тип: однотурбінна термоядерна (ядерно‑термоядерна) боєголовка — одноступінчастий заряд із стабільною конструкцією.
Потужність: приблизно 3 мегатонни TNT.
Вага: приблизно 1 475–1 500 кг у конфігурації для носія (відповідно до характеристик Р‑16 із легкою головною частиною).
Клас: стратегічна ядерна боєголовка — призначена для ураження великих територіальних цілей і стратегічних об’єктів із великої відстані.
Ракета‑носій R‑16 / SS‑7 (Saddler)
Ракета R‑16 — перший радянський успішний міжконтинентальний балістичний комплекс великої дальності із двома ступенями на рідкому паливі. Вона була прийнята на озброєння з 1961 по 1974 рік, і мала можливість нести різні типи ядерних боєголовок залежно від бажаної потужності та дальності ураження.
Характеристики ракети в різних конфігураціях:
- З легкою боєголовкою (наприклад, 8F17): дальність польоту до 13 000 км.
- З важчими боєголовками (потужнішими): дальність знижувалася до ~10 500–11 000 км залежно від ваги.
Це робило R‑16 одним із ключових засобів доставки радянських стратегічних ядерних зарядів у період становлення ядерної триади СРСР.
Служба та застосування
8F17 використовувався як бойова частина R‑16 / SS‑7 ICBM у період з початку 1960‑х до середини 1970‑х років, коли цю ракетну систему почали поступово виводити з експлуатації у зв’язку з появою нових модифікацій і більш досконалих міжконтинентальних ракетних комплексів.
Місце в радянській ядерній зброї
Боєголовка 8F17 із потужністю ~3 мегатонни була типовою для ранніх стратегічних міжконтинентальних систем СРСР, коли ядерні боєзаряди великої потужності вважалися необхідними для подолання оборонних систем і забезпечення ураження цілей навіть з похибками наведення. Такі заряди формували основу радянського стратегічного арсеналу під час гострих фаз холодної війни.