RDS‑46 — радянський ядерний заряд, призначений як високопотужна термоядерна боєголовка для міжконтинентальної балістичної ракети R‑7A Semyorka, що розроблявся у 1950‑х роках. Цей заряд мав номінальну потужність близько 5 мегатонн TNT, що робило його одним із основних стратегічних ядерних боєзарядів ранньої ери ракетно‑ядерних сил СРСР.
Історичний контекст і призначення
У ході активного розвитку ядерної зброї та засобів її доставки в СРСР наприкінці 1940‑х — 1950‑х років постала потреба створення не лише великих авіаційних ядерних бомб, але й боєголовок для балістичних ракет. Першою радянською міжконтинентальною ракетою стала R‑7 Semyorka, а її модифікація R‑7A (SS‑6 Sapwood за класифікацією НАТО) була призначена для бойового чергування як частина стратегічних ракетних сил. Важливою умовою для такого боєзаряду була велика потужність у поєднанні з відносно компактними розмірами та вагою, що дозволяло ракеті нести бойову частину на міжконтинентальну дальність.
Конструкція та технічні аспекти
Позначення: RDS‑46 (РДС‑46).
Призначення: термоядерна боєголовка для міжконтинентальної балістичної ракети R‑7A Semyorka.
Тип: термоядерний (водневий) заряд — багатоступенева конструкція із високим процентом енергії від термоядерного синтезу.
Потужність: приблизно 5 мегатонн TNT.
Клас: стратегічна ядерна боєголовка середнього‑великого класу.
Через обмеженість доступної в відкритих джерелах інформації про конкретні внутрішні конструктивні деталі RDS‑46, відомо, що він розроблявся на основі технологій радянських термоядерних зарядів першого покоління, як‑то RDS‑37 і подібних, але був адаптований до вимог ракети‑носія.
Ракета‑носій R‑7A Semyorka
R‑7A Semyorka — модифікація першої радянської міжконтинентальної балістичної ракети R‑7, створена для бойового застосування зі стратегічними ядерними зарядами на борту. Ця ракета була здатна доставити бойову частину вагою кількох тонн на відстань тисячі кілометрів і більше, що робило її однією з ключових у складі ядерної триади СРСР у 1960‑х роках.
Випробування і служба
Конкретні відкриті дані про окремі випробування RDS‑46 у складі ракети R‑7A у відкритих джерелах обмежені; загальні переліки радянської ядерної зброї згадують його саме як 5‑мегатонний заряд для R‑7A.
Місце в системі радянської ядерної зброї
RDS‑46 входив до першого покоління радянських міжконтинентальних боєголовок, що відображає етап розвитку стратегічних ядерних сил у ХХ столітті, коли робили акцент на поєднанні межконтинентальної доставки з великим ядерним потенціалом. Як і інші ранні радянські боєголовки, він був репрезентативним продуктом холодної війни, коли збільшення потужності зброї розглядалося як фактор стримування противника та гарантія надійності стратегічного потенціалу.