VA-111 «Шквал» (Shkval) — радянська надшвидкісна ракета-торпеда (суперкавітуюча торпеда), розроблена у 1960–1970-х роках для підводних човнів і надводних кораблів. Вона є одним із найоригінальніших і найвидатніших зразків морського озброєння СРСР, здатна розвивати надзвичайно високу швидкість завдяки явищу суперкавітації. У деяких ранніх концепціях передбачалося оснащення ядерною бойовою частиною потужністю до ~150 кілотонн TNT-еквіваленту, хоча у серійних зразках переважно використовувалися конвенційні боєголовки.

Історія створення

Розробка ВА-111 «Шквал» розпочалася у 1960 році за постановою Ради Міністрів СРСР з метою створення принципово нової підводної зброї надвисокої швидкості. Головним виконавцем робіт став НДІ-24 (згодом підприємство «Регіон»).

Основні етапи:

  • 1960 рік — старт розробки концепції;
  • 1963 рік — затвердження ескізного проєкту;
  • 1970-ті роки — випробування експериментальних зразків;
  • 1977 рік — прийняття на озброєння ВМФ СРСР.

У 1977 році система була офіційно введена в експлуатацію і згодом залишалася на озброєнні Росії в модернізованих варіантах.

Призначення та тактика застосування

«Шквал» створювався як прямоходна ракето-торпеда для ураження підводних і надводних цілей на коротких дистанціях із мінімальним часом підльоту. Його головна перевага — надвисока швидкість, яка практично не залишає противнику часу на ухилення або перехоплення.

Система розглядалася як:

  • протикорабельна зброя;
  • протичовнова зброя;
  • елемент стримування у масштабному конфлікті.

Через високу швидкість і обмежене наведення застосування передбачало стрільбу по заздалегідь відомій або передбачуваній цілі.

Принцип дії: суперкавітація

Ключовою технологією є суперкавітація — утворення газової порожнини навколо корпусу торпеди.

Принцип роботи:

  • у носовій частині створюється кавітатор, який формує газову «бульбашку»;
  • корпус рухається всередині цієї порожнини;
  • контакт із водою мінімізується;
  • гідродинамічний опір різко знижується.

Завдяки цьому «Шквал» досягає швидкостей понад 200 вузлів (~370 км/год), що у кілька разів перевищує швидкість класичних торпед.

Недоліки технології:

  • дуже високий шум;
  • обмежена точність наведення;
  • складність використання сенсорів у режимі суперкавітації.

Конструкція

Ракета-торпеда складається з:

  • носового кавітатора;
  • твердопаливного реактивного двигуна;
  • бойової частини;
  • системи керування;
  • стабілізуючих рулів.

Пуск здійснюється зі стандартних 533-мм торпедних апаратів підводних човнів і деяких надводних кораблів.

Технічні характеристики (базова версія)

  • Калібр: 533 мм
  • Довжина: ~8,2 м
  • Маса: ~2700 кг
  • Швидкість: понад 200 вузлів (~370 км/год)
  • Дальність: ~7–15 км (залежно від модифікації)
  • Бойова частина: ~210 кг у конвенційному варіанті
  • Наведення: інерційне (автономне)

Бойові частини:

  • ядерна (концептуально, до ~150 кт TNT);
  • конвенційна (основна серійна, ~210 кг вибухової речовини).

Модифікації

За час експлуатації створено кілька варіантів:

  • М-4 — експериментальна рання модель;
  • М-5 — серійна версія, прийнята у 1977 році;
  • «Шквал-Е» — експортна модифікація з покращеними характеристиками;
  • «Шквал-2» — модернізований варіант із підвищеною ефективністю та дальністю.

Бойове застосування

Реального бойового застосування «Шквал» не мав, однак його тактична роль передбачає:

  • знищення підводних човнів;
  • ураження надводних кораблів;
  • короткодистанційні швидкі удари.

Його головна перевага — майже відсутність часу реакції у противника. Водночас обмежена точність і дальність роблять його зброєю ближнього радіусу дії.

Носії

  • атомні підводні човни СРСР і Росії;
  • деякі модернізовані надводні кораблі;
  • стандартні 533-мм торпедні апарати.

Військово-технологічне значення

«Шквал» став революційною системою у військово-морській сфері, оскільки:

  • довів можливість надшвидкого підводного руху;
  • започаткував розвиток суперкавітуючих апаратів;
  • суттєво вплинув на морські озброєння та гідродинамічні дослідження.

Деякі експерти вважають його одним із найважливіших проривів у підводній війні часів Холодної війни.

Аналоги та розвиток

Після появи «Шквала» технологією зацікавилися інші країни:

  • США;
  • Німеччина;
  • Китай;
  • Південна Корея.

Проте тривалий час саме радянський «Шквал» залишався єдиною серійною суперкавітуючою торпедою у світі.