Ленінградська атомна електростанція (Ленінградська АЕС) (англ. Leningrad Nuclear Power Plant) — велика діюча атомна електростанція у Російській Федерації, що розташована в місті Сосновий Бор Ленінградської області на південному узбережжі Фінської затоки, приблизно за 70 км на захід від Санкт‑Петербурга.
Це один із найстаріших і найбільш потужних ядерних енергетичних комплексів у Росії, що складається з декількох поколінь енергоблоків різних типів реакторів.
Історія
Будівництво ЛАЕС почалося 1 березня 1970 року. Перший реактор був введений в експлуатацію 1 листопада 1974 року. Комплекс довгі роки використовував реактори типу РБМК‑1000, розроблені в СРСР.
З часом частина старих реакторів була виведена з експлуатації, а замість них і поряд з ними збудовано новий майданчик Ленінград II з сучасними реакторами ВВЕР‑1200.
Загальні характеристики
Розташування
- Країна: Російська Федерація
- Область: Ленінградська
- Місто: Сосновий Бор
- Узбережжя: Фінська затока Балтійського моря
Статус
- Діюча електростанція з активними ядерними блоками
- Частина енергосистеми Північно‑Західного регіону РФ
Власник і оператор
- Державна корпорація Росатом (через дочірню компанію Росенергоатом)
Потужність і виробництво
- Загальна встановлена потужність (усі діючі блоки): близько 4 400 МВт
- Частина електрики забезпечує понад 55 % потреб Санкт‑Петербурга та Ленінградської області та близько 30 % всієї електроенергії Північно‑Західного регіону Росії
Склад станції
Історична частина (ЛАЕС‑I)
Початково на станції було чотири реактори типу РБМК‑1000:
- Блоки 1 і 2 — першого покоління
- Блоки 3 і 4 — другого покоління
Деякі з них працювали понад 30 років, а потім мали продовження терміну служби до 50 років експлуатації після модернізації та перевірок регулятора.
Стан виведення
- Блок 1 був виведений з експлуатації у 2018 році після більш ніж 45 років роботи.
- Блок 2 припинив роботу у 2020 році.
Продовження служби
- Блок 3 має продовжений термін служби до 2030 року.
- Блок 4 також отримав продовження до 2030 року після модернізації.
Нова частина (ЛАЕС‑II)
Щоб замінити старі блоки, поряд з основним майданчиком збудовано Ленінград II:
- Енергоблоки 5 і 6 з реакторами типу ВВЕР‑1200 (сучасний проект із підвищеною безпекою) введені в експлуатацію.
- Тривають роботи з будівництва блоків 7 і 8, які мають розпочати комерційну експлуатацію приблизно у 2030 і 2032 роках відповідно.
Технології та реактори
РБМК‑1000
Реактори РБМК‑1000 (великі графітові реактори з киплячим теплоносієм) — це тип реактора, що використовувався в СРСР. Вони не мають повного гермооболонювання, але після низки модернізацій продовжують безпечно функціонувати.
ВВЕР‑1200
Нові реактори ВВЕР‑1200 (водо‑водяні енергетичні реактори) мають більш сучасну конструкцію і підвищений рівень безпеки, включно з двома контурами охолодження та герметичним захисним корпусом.
Безпека та інспекції
Міжнародні місії та регулярні перевірки, включно з експертами МАГАТЕ, відзначали покращення безпеки на ЛАЕС і наголошували на важливості подальшого вдосконалення процедур безпеки.
Економічне та суспільне значення
Ленінградська АЕС є важливим джерелом електроенергії та теплоенергії для регіону, робочим місцем для тисяч людей та важливою частиною інфраструктури енергетичного комплексу Північ‑Заходу Росії.
Інциденти
В історії на станції були окремі технічні події. Наприклад, 28 листопада 1975 року на реакторі №1 стався частковий перегрів палива, що призвело до деформації графіту та викиду радіації в атмосферу.
Перспективи розвитку
Поступове виведення старих РБМК‑реакторів та їх заміна сучасними ВВЕР‑1200 планується завершити у найближчі роки, що забезпечить тривалу експлуатацію комплексу до середини століття і далі.