Поділля, початок 1920-х років. Край диких лісів, безкрайніх боліт та занедбаних палаців колишньої аристократії. Серед них — Чорний острів, місце, про яке місцеві жителі воліли мовчати. Колись тут височів розкішний палац графів Пшездецьких, але після революції він перетворився на похмуру руїну, оточену туманами.
Саме тоді почали ширитися чутки про скарби, які графи нібито замурували в стінах або сховали в підземних лабіринтах перед втечею. Але була одна проблема: кожна експедиція, що вирушала на острів у пошуках золота, зникала безслідно. Поодинокі вцілілі поверталися з посивілим волоссям і тремтінням у руках, говорячи про «тіні, що виходять із води»