Сер Роджер Пенроуз (англ. Sir Roger Penrose, народився 8 серпня 1931 року, Колчестер, Англія) — британський математик, теоретичний фізик і філософ науки, один із провідних інтелектуалів сучасності, відомий своїми фундаментальними внесками в загальну теорію відносності, космологію, математику та філософію свідомості. За відкриття, що утворення чорних дір є природним наслідком загальної теорії відносності, він отримав у 2020 році Нобелівську премію з фізики.
Біографія
Роджер Пенроуз народився 8 серпня 1931 року в англійському місті Колчестер. Він походить із родини науковців: його батько, Лайонел Пенроуз, був відомим генетиком, а брати стали провідними фігурами в своїх галузях (математик і шаховий гросмейстер).
Закінчивши середню школу, Пенроуз здобув першу освіту з математики, а потім у 1957 році захистив PhD з алгебричної геометрії в Кембриджському університеті. Незабаром він розпочав академічну кар’єру, працював у різних університетах Великої Британії та США. З 1973 року він займає кафедру математики Оксфордського університету (Rouse-Ball Professor of Mathematics), яку згодом став почесним професором.
У 1994 році Пенроуз був удостоєний лицарського титулу (сер) за заслуги перед наукою.
Наукові доробки
Роджер Пенроуз залишив глибокий слід у кількох галузях фундаментальної науки:
Загальна теорія відносності та чорні діри
Пенроуз довів, що утворення чорних дір є неминучим математичним наслідком загальної теорії відносності, незалежно від симетрії системи, — результат, який розширив розуміння структури простору-часу і справив революцію в гравітаційній фізиці. За цю працю він отримав половину Нобелівської премії з фізики 2020 року.
Твісторна теорія (Twistor Theory)
Пенроуз розробив теорію твисторів — підхід до опису властивостей простору-часу, що поєднує елементи геометрії й квантової теорії та залишається важливою математичною конструкцією в теоретичній фізиці.
Penrose tiling і неможливі фігури
У математиці він відкрив так звані плитки Пенроуза — набір фігур, що можуть покривати площину без періодичності, — які знайшли застосування у фізиці квазікристалів. Разом із батьком він популяризував «неможливі об’єкти» (наприклад, «сходи Пенроуза»), що вплинули на мистецький образ М. К. Ешера.
Філософія свідомості та квантова механіка
Пенроуз також відомий як автор робіт, які ставлять під питання традиційні алгоритмічні моделі свідомості. У книзі The Emperor’s New Mind (1989) він стверджував, що квантова механіка може відігравати важливу роль у функціонуванні мозку, і людина не може бути повністю змодельована як класичний комп’ютер.
Основні публікації
Серед найвідоміших наукових і популярних книг Пенроуза:
- The Emperor’s New Mind (1989) — про свідомість і фізику.
- Shadows of the Mind (1994) — продовження ідей про свідомість.
- The Road to Reality (2004) — великий огляд сучасної фізики і математики.
- The Nature of Space and Time (1996, співавтор із Стівеном Гокінгом) — записи дебатів про фундаментальні поняття фізики.
Визнання та нагороди
Пенроуз отримав численні престижні нагороди:
- Нобелівська премія з фізики (2020).
- Wolf Prize in Physics (1988, разом із Стівеном Гокінгом).
- Copley Medal Лондонського королівського товариства (2008).
- Інші відзнаки, почесні докторські ступені та членство в академіях.
Освіта та академічна діяльність
Пенроуз був глибоко залучений у викладацьку та дослідницьку діяльність у провідних університетах Великої Британії, особливо в Оксфордському університеті, де він багато років працював як професор і де йому присвоєно почесний статус emeritus.
Вплив на науку
Робота Пенроуза з математичної фізики, космології та філософії науки глибоко вплинула на розуміння структури всесвіту, механізмів чорних дір, природи свідомості і на те, як математика взаємодіє з фундаментальною фізикою. Його праці продовжують надихати нові дослідження в усьому світі.
Особисте життя
Пенроуз походить із родини науковців і зберігає активну наукову діяльність навіть у поважному віці. Його погляди часто поєднують глибокі математичні концепції із філософськими роздумами про природу реальності й свідомості.