Острів Харк (перс. جزیره خارگ, англ. Kharg Island) — континентальний острів, що належить Ісламській Республіці Іран і розташований у північній частині Перської затоки, приблизно за 25 км від узбережжя Ірану в провінції Бушир. Острів відомий як ключовий центр нафтового експорту Ірану і важливий стратегічний об’єкт у регіоні.
Географічне розташування
Острів лежить у Перській затоці, на північний захід від Ормузької протоки, та використовується як важлива морська база Ірану. Його площа становить приблизно 20–25 км², довжина близько 8 км, а ширина близько 4,5 км.
Адміністративний статус
Харк адміністративно входить до складу провінції Бушир (Іран). На острові є однойменне місто — адміністративний центр району Khark District.
Історія
Острів має давню історію людської діяльності: згадується як місце торгівлі і джерело перлів ще в 10 столітті. Археологічні знахідки свідчать про рештки стародавніх поселень та написів перського періоду. З XVI–XVII століть Харк був важливим торговим пунктом у Перській затоці.
Іран‑іракська війна
Під час Ірано‑іракської війни (1980–1988) іракські військові багаторазово атакували нафтові об’єкти на острові з повітря, завдаючи значних ушкоджень інфраструктурі.
Економічне значення
Острів Харк має вирішальне значення для іранської нафтової промисловості:
- Територія острова використовується як головний нафтовий термінал Ірану, через який проходить більшість сирої нафти та нафтопродуктів країни.
- За деякими оцінками, через нього експортується до 90% іранської сирої нафти на світові ринки, що робить його критично важливим для економіки Ірану і глобального енергетичного ринку.
- Харк обладнаний потужними вантажно‑розвантажувальними терміналами, трубопроводами та причалами для супертанкерів.
Нафтовий експортний хаб Ірану
Харк — це головний термінал, через який Іран експортує більшу частину своєї сирої нафти. За даними аналітиків і офіційних джерел, понад 90 % іранської сирої нафти проходить через цей термінал, що робить його фактично “енергетичним серцем” економіки країни.
Складна інфраструктура Харк включає:
- глибоководні пристані для супертанкерів (VLCC/ULCC), здатні приймати великі нафтовагони;
- мережу морських і наземних трубопроводів, що з’єднують морський термінал із родовищами нафти на материку;
- великі ємності для зберігання нафти (понад 28 млн барелів станом на 2025 рік), що дозволяє накопичувати сировину та забезпечувати постійний потік експорту;
- сучасне обладнання для відвантаження, розподілу та перекачування нафти на танкери.
Населення та інфраструктура
На острові проживає близько 8 000 осіб (за даними перепису 2016 року), серед яких — працівники нафтової галузі, службовці та їхні родини. Також на Харку є аеропорт та інша необхідна інфраструктура для забезпечення життєдіяльності остров’ян і обслуговування нафтової промисловості.
Клімат
Клімат острова — переважно пустельний/напівпустельний з високими температурами влітку та помірними взимку через вплив Перської затоки.
Стратегічне та політичне значення
Острів Харк згадується через свою стратегічну важливість у глобальній енергетиці. У березні 2026 року американські посадовці нібито обговорювали можливість операції щодо контролю над островом, з огляду на його роль у нафтовому експорті, хоча подробиці таких планів не підтверджено офіційно.
Археологія
Харк має археологічні залишки, у тому числі Ахеменідський напис, знайдений у XXI столітті, а також руїни стародавніх споруд, що вказують на багатовікову історію острова.