Диви́сь: шуму́є день пого́жий,
кипи́ть зеле́на заметі́ль.
В товсто́му дзбані ва́рить ро́жі,
аж пі́на бри́зкає звідті́ль.
Дудни́ть по шибах дощ цино́бри,
і скло відбли́скує, мов сталь.
Пару́є ку́рявою о́брій,
хвилю́є в димі ра́нніх сальв.
Підві́вши о́чі з-по́над книжки́,
поба́чиш світ барви́стим сном,
і ду́мка, вирвавшися ни́шком,
мов не́тля, б’є́ться у вікно́.