Звуколірність соняшних заграв
Десь на дні, в глибині,
Наче ніжні огні. –
День суворий все ніжне забрав
І погас в далині…
Чую: давнє бринить і звенить
І проходить, як тінь
В тьму надійну терпінь. –
Все життя неуловлена мить,
Все життя тільки тлінь…
Як молитись? – Не знаю. – Колись
У дитячому сні,
Мені снились пісні. –
Дивні співи в душі розлились
На зеленій весні…
На далекій зеленій весні,
В кругозвивах танця,
Розцвітали серця. –
Звуколірно бриніли пісні
Без кінця, без кінця…
1919 р., 23 грудня, м. Київ.