Convair Model 49 — експериментальний проєкт американського вертикально-злітного ударного літального апарата (VTOL), розроблений компанією Convair у 1960-х роках у рамках програми Advanced Aerial Fire Support System (AAFSS). Проєкт вирізнявся надзвичайно нетиповою конструкцією та поєднував риси літака, гелікоптера і бойової платформи, однак так і не був реалізований у вигляді повноцінного прототипу.
Загальні відомості
Convair Model 49 створювався як перспективний літальний апарат для підтримки військ на полі бою, зокрема в умовах війни у В’єтнамі. Основною метою було створення машини, здатної:
- зависати над полем бою, як гелікоптер;
- швидко переміщатися, як літак;
- нести потужне озброєння для ураження наземних і повітряних цілей.
Проєкт належав до найрадикальніших серед усіх пропозицій AAFSS і значно відрізнявся від традиційних гелікоптерів того часу.
Історія розробки
У середині 1960-х років армія США ініціювала програму AAFSS для створення нового покоління ударних літальних апаратів. У конкурсі брали участь десятки компаній, але Convair запропонувала одну з найбільш інноваційних концепцій.
Model 49 був натхненний попередніми експериментами компанії з вертикальним зльотом, зокрема проєктом Convair XFY-1 Pogo.
Попри інноваційність, проєкт не пройшов відбір: перемогу в конкурсі здобув більш традиційний вертоліт Lockheed AH-56 Cheyenne, а сам Model 49 залишився на стадії макетів і концептуальних досліджень.
Конструкція
Загальна схема
Convair Model 49 належав до класу так званих «колеоптерів» — літальних апаратів із кільцевим крилом і внутрішніми гвинтами.
Основні риси конструкції:
- кільцеподібне (анулярне) крило;
- два співвісні гвинти, розміщені всередині кожуха;
- схема «tail-sitter» (вертикальний старт із подальшим переходом у горизонтальний політ);
- можливість зависання у повітрі.
Апарат мав трансформуватися під час польоту: з вертикального положення (режим зльоту/зависання) у горизонтальне (режим швидкісного польоту).
Силова установка
Проєкт передбачав використання:
- трьох турбовальних двигунів (зокрема Lycoming LTC4B-11);
- системи передачі потужності на співвісні гвинти;
- редукторів і валів для синхронізації роботи двигунів.
Така схема дозволяла поєднати підйомну силу і тягу в єдиній системі.
Кабіна екіпажу
- екіпаж: 2 особи;
- кабіна у вигляді капсули;
- можливість повороту кабіни на 90° залежно від режиму польоту.
Це рішення мало забезпечити зручність керування як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні.
Бронювання
Конструкція передбачала бронювання ключових вузлів:
- кабіни;
- двигунів;
- паливної системи.
Захист був розрахований на ураження кулями калібру до 12,7 мм.
Озброєння
Convair Model 49 проєктувався як сильно озброєна платформа підтримки. Передбачалося встановлення:
- центральної турелі з 30-мм гарматою XM-140 (≈1000 набоїв);
- двох бортових турелей із кулеметами XM-134 (7,62 мм) або гранатометами XM-75 (40 мм);
- ракетних систем (зокрема WASP);
- протитанкових ракет (BGM-71 TOW або Shillelagh);
- безвідкатних гармат калібру 106 мм;
- зовнішніх підвісок для додаткового озброєння чи паливних баків.
Озброєння могло використовуватися як у зависанні, так і під час польоту.
Принцип роботи
Концепція застосування передбачала:
- вертикальний зліт із невеликих майданчиків;
- перехід у горизонтальний політ для швидкого переміщення;
- повернення у вертикальний режим для зависання над ціллю;
- ведення вогню з різних напрямків.
Це мало поєднати мобільність літака з маневровістю гелікоптера.
Технічні характеристики (проєктні)
- екіпаж: 2 особи
- двигуни: 3 × турбовальні
- тип: VTOL (vertical take-off and landing)
- схема: кільцеве крило, співвісні гвинти
- озброєння: багатоканонна і ракетна система
- статус: не побудований (лише макети)
Причини закриття проєкту
Основними причинами відмови від Model 49 стали:
- надмірна складність конструкції;
- високі технічні ризики;
- сумнівна керованість у реальних умовах;
- конкуренція з більш традиційними та реалістичними проєктами.
У підсумку проєкт залишився лише експериментальною концепцією.
Значення
Convair Model 49 вважається одним із найбільш незвичних і радикальних авіаційних проєктів часів Холодної війни. Він демонструє пошук нових форм бойової авіації та спробу створити універсальний літальний апарат, що поєднує функції кількох типів техніки.
Хоча проєкт не був реалізований, він став прикладом інженерної сміливості та експериментального підходу до розвитку вертикального зльоту і бойових авіаційних систем.