Теофіполь — селище у Хмельницькому районі Хмельницької області України, адміністративний центр Теофіпольської селищної громади. Розташоване на річці Полква, притоці Горині, у північно-західній частині Поділля та історичної Волині. Теофіполь має давню історію, що сягає XV століття, і протягом століть був важливим торговим, ремісничим та адміністративним осередком регіону.
Географічне положення
Теофіполь розташований приблизно за 97 км на північний захід від Хмельницького. Селище лежить у межах Волинської височини, у зоні помірно континентального клімату з теплим літом і помірно холодною зимою. Через населений пункт протікає річка Полква. Висота над рівнем моря становить близько 268 метрів.
Площа населеного пункту становить близько 4,6 км². Найближча залізнична станція — Суховоля, розташована приблизно за 30 км на лінії Шепетівка—Тернопіль.
Назва
Історичні назви Теофіполя змінювалися залежно від власників і політичної ситуації. Найдавніша відома назва — Камінь або Човганський Камінь. У XVII–XVIII століттях поселення було відоме як Човган (Чолган, Човгань). Сучасна назва «Теофіполь» походить від імені княгині Теофіли Яблоновської, яка у XVIII столітті перебудувала містечко та надала йому нову назву на свою честь.
Історія
Територія сучасного Теофіполя була заселена ще у прадавні часи. В околицях селища виявлено археологічні пам’ятки доби міді та бронзи, зокрема кургани і залишки давніх поселень поблизу річки Полкви. У ранньому середньовіччі ці землі заселяли східнослов’янські племена дулібів та волинян.
У IX–XII століттях територія входила до складу Київської Русі, а згодом — Волинського та Галицько-Волинського князівства. Через прикордонне положення край часто зазнавав нападів кочових племен і татарських орд. Для оборони виникали укріплені пункти, одним із яких став Камінь — майбутній Теофіполь.
Першу достовірну письмову згадку про поселення датують 20 липня 1420 року. Воно згадується під назвою Камень у дарчому акті великого князя литовського Вітовта. У той час поселення було однією з фортець-опорних пунктів литовських феодалів на півдні Волині.
У XVIII столітті Теофіла Яблоновська ініціювала масштабну реконструкцію поселення. Було споруджено костел, монастир тринітаріїв, палацовий комплекс та укріплення. Саме тоді Човган отримав назву Теофіполь.
У XV–XVI століттях Камінь поступово перетворився на торговельно-ремісниче містечко. Його розвитку сприяло вигідне розташування на торгових шляхах між Волинню та Поділлям. Поселення належало різним шляхетським родам, а згодом перейшло до поміщиків Чолганських. Через це містечко стали називати Чолганським Каменем або Човганом.
Після Люблінської унії 1569 року територія увійшла до складу Речі Посполитої. У цей період містечко активно розвивалося економічно. Тут проводили ярмарки, діяли ремісничі майстерні, водяні млини, корчми та торгові ряди. Населення займалося землеробством, тваринництвом і ремеслами.
У XVII столітті Теофіпольщина стала ареною численних воєн і повстань. Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького ці землі неодноразово переходили з рук у руки. Історичні джерела згадують про перебування тут козацьких загонів. У період Руїни поселення зазнало значних руйнувань від татарських набігів та військових походів.
Визначальний етап в історії містечка настав у XVIII столітті, коли його власницею стала княгиня Теофіла Яблоновська — представниця впливового польського магнатського роду. Саме за її правління Човган зазнав масштабної реконструкції та отримав сучасну назву — Теофіполь.
У 1730–1740-х роках Яблоновська здійснила значну перебудову містечка. Було споруджено костел, монастир ордену тринітаріїв, палацовий комплекс, господарські споруди та укріплення. Теофіполь став одним із найкраще впорядкованих містечок Волині.
Назва «Теофіполь» походить від грецьких слів «Theophilos» — «Богові милий» і «polis» — «місто». У заповіті княгині від 1739 року зазначалося, що нова назва означає «Богові миле місто»
Після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття Теофіполь опинився у складі Російської імперії. З 1797 року він став центром Теофіпольської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.
У XIX столітті містечко продовжувало розвиватися як локальний торговий центр. Тут регулярно проводилися ярмарки, діяли водяні млини, винокурні, поташні, цегельні та миловарні підприємства. На початку XX століття в Теофіполі діяли православна церква, католицький костел, аптека, богадільня та народні училища.
У цей час значну частину населення становили українці, поляки та євреї. Єврейська громада відігравала важливу роль у торгівлі та ремеслах.
Під час Першої світової війни Теофіполь опинився у прифронтовій зоні. У містечку розміщувалися військові частини російської армії. Війна спричинила економічний занепад, скорочення виробництва та руйнування господарства.
Після революцій 1917 року влада у Теофіполі неодноразово змінювалася. Тут діяли більшовицькі ревкоми, перебували війська Української Народної Республіки, польські формування та радянські частини. У 1918–1920 роках містечко стало ареною боїв між різними арміями та політичними силами.
У березні 1923 року Теофіполь став центром новоутвореного району. Розпочалися процеси колективізації та індустріалізації. У 1926 році було збудовано маслозавод, а в 1937 році почала діяти державна електростанція. Також спорудили злітний майданчик для літаків.
У 1930-х роках відкрили будинок культури, школи для дорослих, бібліотеки, почала виходити районна газета. Водночас політика колективізації та Голодомор завдали значних втрат населенню
6 липня 1941 року Теофіполь був окупований німецькими військами. Окупація тривала до 4 березня 1944 року. У цей період загинули тисячі мешканців району, значних втрат зазнала єврейська громада.
Під час бойових дій було пошкоджено підприємства, житлові будинки та інфраструктуру. Частина мешканців брала участь у радянському партизанському русі та у бойових діях на фронтах війни.
Після війни Теофіполь відбудовувався. У другій половині XX століття тут розвивалася харчова промисловість, особливо цукрове виробництво. Теофіпольський цукровий завод став одним із найбільших підприємств регіону. Також діяли сироробний, комбікормовий та цегельний заводи.
У 1959 році Теофіполь отримав статус селища міського типу.
Після проголошення незалежності України у 1991 році Теофіполь залишився районним центром Хмельницької області. Перехід до ринкової економіки супроводжувався кризою промисловості та скороченням виробництва, однак аграрний сектор і переробна промисловість зберегли важливе значення для місцевої економіки.
У результаті адміністративно-територіальної реформи 2020 року Теофіпольський район був ліквідований, а селище увійшло до складу Хмельницького району. Теофіполь став адміністративним центром Теофіпольської селищної громади.
Населення
За переписом населення 2001 року у Теофіполі проживало понад 7 тисяч осіб. Станом на 2022–2025 роки чисельність населення оцінюється приблизно у 6–6,3 тисячі мешканців. Переважна більшість населення — українці. Українська мова є рідною для понад 98 % жителів.
Економіка
Основою економіки Теофіполя традиційно була харчова промисловість. Найбільше значення мав цукровий завод, який відігравав важливу роль у господарстві всього району. Також діяли сироробний завод, комбікормове підприємство, цегельний завод та ремонтно-механічні майстерні.
Сучасна економіка громади базується на сільському господарстві, переробній промисловості, торгівлі та сфері послуг. Теофіпольська громада охоплює понад 50 сіл і має аграрну спеціалізацію.
Архітектура та пам’ятки
Історичне планування Теофіполя почало формуватися ще у XV–XVI століттях, коли поселення існувало під назвою Камінь або Човган. У той час містечко мало укріплений характер: центральна частина розташовувалася поблизу річки Полкви та була оточена оборонними спорудами, валами й ровами.
Найбільший вплив на архітектурний розвиток Теофіполя справила княгиня Теофіла Яблоновська у XVIII столітті. Саме тоді містечко було перебудоване за принципами пізнього бароко та регулярного містобудування. Було створено центральну площу, закладено нові вулиці, споруджено палац, костел, монастир та адміністративні будівлі.
Палацово-парковий комплекс Яблоновських і Сапіг
Найвідомішою архітектурною пам’яткою історичного Теофіполя був палацово-парковий ансамбль, збудований у XVIII столітті для княгині Теофіли Яблоновської. Комплекс став головною резиденцією власників містечка та одним із найрозкішніших магнатських маєтків Волині.
Палац був споруджений у стилі пізнього бароко з елементами класицизму. Він мав двоповерхову центральну частину, бічні крила, колонади та великий внутрішній двір. Інтер’єри прикрашалися ліпниною, декоративними камінами, дзеркалами та художніми розписами. Навколо палацу існував парк із алеями, декоративними ставками та садовими композиціями.
Після Яблоновських маєток перейшов до роду Сапіг. У XIX столітті комплекс частково перебудували відповідно до моди класицизму. У палаці зберігалася велика бібліотека, колекції картин, меблів та архіви шляхетських родів.
Костел Святої Трійці
Однією з найважливіших сакральних споруд Теофіполя був римо-католицький костел Святої Трійці, споруджений у XVIII столітті за ініціативою Теофіли Яблоновської.
Храм був виконаний у стилі бароко та вирізнявся масивним фасадом із двома вежами, декоративними фронтонами та пишним внутрішнім оздобленням. При костелі діяв монастир ордену тринітаріїв. У храмі зберігалися цінні ікони, скульптури та стародруки.
У XIX столітті костел залишався одним із головних католицьких центрів регіону. Після встановлення радянської влади святиню закрили. У XX столітті будівля зазнала руйнувань і втратила значну частину архітектурних елементів.
Православні храми
Сучасний архітектурний образ Теофіполя значною мірою формують православні церкви. У селищі діють кілька храмів різних періодів будівництва.
Серед найвідоміших — Свято-Покровська церква, споруджена у XIX столітті. Храм зведений у традиціях православної архітектури Волині з використанням рис класицизму та історизму. Будівля має хрестоподібний план, центральний купол і дзвіницю.
Адміністративна та громадська забудова
Історичний центр Теофіполя зберіг окремі будівлі кінця XIX — початку XX століття, пов’язані з адміністративним та торговельним життям містечка. Це колишні урядові установи, торгові будинки, житлові кам’яниці та будівлі громадського призначення.
Археологічні пам’ятки
На території Теофіполя та його околиць виявлено археологічні пам’ятки різних епох. Тут знайдено залишки поселень доби бронзи, ранньослов’янських культур та середньовічних укріплень.
Особливий інтерес становлять залишки стародавнього городища, яке могло бути оборонним пунктом у період Київської Русі. Археологічні знахідки включають кераміку, металеві вироби, фрагменти зброї та предмети побуту.
Втрачені пам’ятки
Протягом XX століття Теофіполь втратив значну частину своєї історичної забудови. Найбільших руйнувань завдали Перша та Друга світові війни, а також радянська антирелігійна політика.
Було знищено або перебудовано старі шляхетські садиби, значну частину палацового ансамблю, монастирські споруди та окремі культові будівлі. Через це сучасний архітектурний ландшафт Теофіполя лише частково відображає його історичне минуле.
Освіта та культура
У Теофіполі діють загальноосвітні школи, заклади дошкільної освіти, музична школа, бібліотеки та культурні установи. Будинок культури є осередком мистецьких і громадських заходів громади.
Транспорт
Через Теофіполь проходять автомобільні шляхи місцевого значення, що сполучають його з Хмельницьким, Старокостянтиновом, Шепетівкою та Тернопільщиною. Основним видом транспорту є автобусне сполучення.
Адміністративний статус
Теофіполь є адміністративним центром Теофіпольської селищної громади. До складу громади входять два селища та понад п’ятдесят сіл. Площа громади становить приблизно 719 км².