Старі казали, що гриби не ростуть із землі. Вони приходять із пам’яті. Кожен гриб був спогадом, який не знайшов собі місця в людському серці й тому оселився між корінням дерев. Через це в деяких грибів ніжки були тонкі й бліді, мов забуті обіцянки, а інші стояли міцно та гордо, наче давні кохання, про які досі шепочуть ночами.
