Він з’явився не з гір і не з вогню, як інші тверді речі, а з терплячої любові моря до своїх загиблих істот. Мільйони маленьких черепашок, що колись слухали пульс хвиль і ковзали в солоній темряві, поверталися до берега уламками, ніби листами без адресата. Море не викидало їх — воно складало їх у таємну архітектуру вапняної пам’яті.
