У Львові, біля Національної наукової бібліотеки імені Стефаника, просто неба розгорнулася виставка старих карт України XVII–XX століть. І що довше вдивляєшся, то ясніше проступає одне: імперії малювали свої політичні лінії — а українське коріння завжди простягалося далі. На захід, на схід, на північ, на південь.
Це не карта реваншу. Це карта пам’яті — про те, де жили українці, де звучала мова, де стояли церкви, школи й села. Від Лемківщини й Холмщини до Берестейщини, Стародубщини, Слобожанщини й Кубані.
Чотири століття іноземні картографи — німці, французи, австрійці — малювали Україну й не могли її не побачити. Це їхні карти. І це наша історія.