Кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lawsoniana), також відомий як кипарисовик Лоусона, порт-орфордський кедр (Port Orford cedar) або ложнокипарис Лавсона, — вічнозелене хвойне дерево родини Кипарисові (Cupressaceae). Це один із найвищих представників родини та одна з найпоширеніших декоративних хвойних рослин у світі. У природі вид росте лише на вузькій території західного узбережжя США, проте завдяки швидкому росту, густій кроні та великій різноманітності декоративних форм став надзвичайно популярним у садово-парковому будівництві Європи, Північної Америки та Азії. Сьогодні відомо понад 300–500 культиварів цього виду.
Систематичне положення
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
- Клас: Хвойні (Pinopsida)
- Порядок: Сосноподібні (Pinales)
- Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
- Підродина: Cupressoideae
- Рід: Кипарисовик (Chamaecyparis)
- Вид: Кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lawsoniana (A. Murray bis) Parl.)
Походження назви
Вид названо на честь шотландського садівника і власника розсадника Чарльза Лавсона (Charles Lawson), до якого у 1854 році було надіслано насіння цієї рослини після її відкриття в Північній Америці. Англійська назва Port Orford cedar походить від міста Порт-Орфорд в американському штаті Орегон, поблизу якого дерево було вперше описане європейськими ботаніками. Незважаючи на назву «кедр», до справжніх кедрів (Cedrus) цей вид не належить.
Природний ареал
У природі кипарисовик Лавсона має дуже обмежений ареал.
Поширений:
- на південному заході штату Орегон;
- на північному заході Каліфорнії.
Основні природні місцезростання:
- гори Кламат;
- прибережні гірські райони;
- річкові долини;
- ущелини;
- схили з постійною високою вологістю.
Росте на висотах від рівня моря до приблизно 1500 м.
Природні умови зростання
Вид віддає перевагу:
- прохолодному океанічному клімату;
- високій вологості повітря;
- рясним опадам;
- добре дренованим, але вологим ґрунтам;
- слабокислим або нейтральним ґрунтам.
Найкраще розвивається поблизу струмків і річок, де ґрунт не пересихає навіть влітку.
Ботанічний опис
Загальний вигляд
Велике вічнозелене хвойне дерево.
Основні характеристики:
- висота у природі — 50–70 м;
- окремі екземпляри перевищують 75–80 м;
- у культурі зазвичай 15–30 м;
- діаметр стовбура — 1–3,5 м.
Кипарисовик Лавсона є найвищим представником роду Chamaecyparis.
Крона:
- вузькопірамідальна;
- дуже густа;
- правильна;
- із пониклою верхівкою.
Гілки горизонтальні або злегка висхідні, кінчики молодих пагонів елегантно звисають.
Коренева система
Коренева система:
- добре розгалужена;
- переважно поверхнева;
- поширюється далеко від стовбура;
- забезпечує добру стійкість дерева.
Не переносить застою води, але потребує постійної вологості ґрунту.
Стовбур
Стовбур:
- прямий;
- циліндричний;
- у старих дерев із вираженим розширенням біля основи.
У природних лісах нижня частина стовбура часто позбавлена гілок.
Кора
Кора:
- сіро-бура;
- сріблясто-коричнева;
- товста;
- волокниста;
- глибоко розтріскується поздовжніми борознами.
Біля основи старих дерев її товщина може перевищувати 20 см, що забезпечує певний захист від пожеж.
Хвоя
Листки лускоподібні.
Їхні особливості:
- довжина 2–5 мм;
- темно-зелені або сизо-зелені;
- блискучі;
- щільно притиснуті до пагонів.
На нижньому боці добре помітні характерні білі Х-подібні або метеликоподібні продихові смуги — одна з головних діагностичних ознак виду.
При розтиранні хвоя має сильний аромат, який часто порівнюють із запахом петрушки або імбиру.
Пагони
Пагони:
- сильно сплющені;
- утворюють мереживні віялоподібні площини;
- густо вкриті лускоподібною хвоєю.
Шишки
Рослина однодомна.
Чоловічі шишки:
- дрібні;
- овальні;
- червонувато-бурі;
- з’являються навесні.
Жіночі шишки:
- майже кулясті;
- діаметром 7–10 мм;
- спочатку сизо-зелені;
- після достигання бурі;
- складаються із 6–10 дерев’янистих лусок.
Достигають через 6–8 місяців після запилення.
Насіння
Насіння:
- дрібне;
- світло-коричневе;
- має два вузькі крильця;
- поширюється переважно вітром.
Частина насіння може переноситися також водними потоками.
Біологічні особливості
Кипарисовик Лавсона:
- росте швидко;
- добре переносить півтінь;
- вимогливий до вологості ґрунту;
- погано переносить тривалу посуху;
- досить чутливий до сухого гарячого повітря.
Тривалість життя становить 500–600 років, іноді більше.
Темпи росту
У молодому віці річний приріст може становити:
- 30–60 см;
- за сприятливих умов — до 80 см.
Декоративні карликові сорти ростуть значно повільніше.
Цвітіння та плодоношення
Запилення відбувається ранньою весною.
Шишки достигають восени того самого року.
Рясне плодоношення повторюється кожні 2–4 роки.
Екологічне значення
У природних лісах вид:
- стабілізує гірські схили;
- захищає водозбірні басейни;
- накопичує значні запаси органічного вуглецю;
- створює середовище існування для багатьох видів птахів, ссавців, грибів і безхребетних.
Деревина
Деревина має виняткові технічні властивості.
Вона:
- світло-жовта;
- легка;
- міцна;
- прямоволокниста;
- дуже ароматна;
- надзвичайно стійка до гниття;
- стійка до ураження термітами та грибами.
Характерний запах зумовлений природними ефірними оліями.
Господарське значення
Деревину використовують для виготовлення:
- високоякісних будівельних конструкцій;
- човнів;
- меблів;
- облицювання;
- музичних інструментів;
- стріл для спортивної стрільби;
- декоративних виробів;
- фанери.
У Японії вона особливо цінується для будівництва храмів, святинь і виготовлення трун.
Використання у ландшафтному дизайні
Кипарисовик Лавсона належить до найпопулярніших декоративних хвойних рослин.
Його висаджують:
- у парках;
- ботанічних садах;
- приватних садах;
- живоплотах;
- алеях;
- як солітер;
- у хвойних композиціях;
- у японських садах.
Особливо цінуються форми із золотистою, сріблясто-блакитною та сизою хвоєю.
Декоративні сорти
Селекціонери створили кілька сотень культиварів.
Найвідоміші:
- ‘Ellwoodii’ — вузькоколоноподібний;
- ‘Columnaris’ — блакитно-сизий;
- ‘Blue Surprise’ — компактний із синюватою хвоєю;
- ‘Blue Nantais’ — яскраво-блакитний;
- ‘Golden Wonder’ — золотистий;
- ‘Ivonne’ — жовто-зелений;
- ‘Alumii’ — сизо-блакитний;
- ‘Minima Glauca’ — карликовий;
- ‘Stardust’ — золотисто-зелений;
- ‘Pembury Blue’ — інтенсивно-блакитний;
- ‘Imbricata Pendula’ — плакуча форма.
Вирощування
Найкраще росте за умов:
- сонячного місця або легкої півтіні;
- родючого, добре дренованого ґрунту;
- рівномірного зволоження;
- високої вологості повітря.
Погано переносить:
- суховії;
- сильну літню спеку;
- заболочення;
- ущільнений ґрунт.
Морозостійкість
Більшість сортів витримує температури:
- від –25 до –30 °C.
Молоді рослини бажано захищати від зимового сонця та холодних вітрів.
Хвороби та шкідники
Найнебезпечнішою хворобою є:
- фітофторозна коренева гниль, спричинена Phytophthora lateralis, яка стала причиною різкого скорочення природних популяцій у США.
Також можливі:
- інші кореневі гнилі;
- опеньок;
- щитівки;
- попелиці;
- павутинні кліщі.
Охоронний статус
Через обмежений природний ареал, масові вирубування минулого та поширення небезпечної кореневої хвороби природні популяції кипарисовика Лавсона значно скоротилися. Вид внесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) зі статусом Near Threatened (близький до загрозливого стану).
Поширення в Україні
В Україні кипарисовик Лавсона є одним із найпоширеніших інтродукованих хвойних видів.
Його вирощують:
- у ботанічних садах;
- дендропарках;
- міських парках;
- приватних садах;
- розсадниках декоративних рослин.
Найкраще росте:
- у західних областях;
- на Закарпатті;
- у центральній частині України;
- у регіонах із достатнім природним зволоженням.
Цікаві факти
- Кипарисовик Лавсона є найвищим представником роду Chamaecyparis.
- Найвищі дерева у природі сягають понад 80 м заввишки.
- Вид був відкритий для європейської науки лише в середині XIX століття.
- У садівництві відомо понад 300–500 декоративних сортів різних форм і кольорів хвої.
- Ароматна деревина містить природні речовини, що захищають її від гниття та комах.
- Завдяки густій кроні й добрій переносимості стрижки кипарисовик Лавсона широко використовують для створення високих живоплотів і декоративних зелених стін.