Ялиця миловида (Abies amabilis)

Ялиця миловида (Abies amabilis Douglas ex J.Forbes), також відома як тихоокеанська срібна ялиця або тихоокеанська ялиця, — вічнозелене хвойне дерево родини Соснові (Pinaceae), природно поширене у вологих гірських лісах західного узбережжя Північної Америки. Вид вирізняється густою правильною кроною, блискучою темно-зеленою хвоєю зі сріблястими смугами знизу, високою тіневитривалістю та довговічністю. Ялиця миловида є важливою лісоутворювальною породою в екосистемах Тихоокеанського узбережжя, а також цінується як декоративне дерево.

Систематичне положення

Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Сосноподібні (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялиця (Abies)
Вид: Ялиця миловида (Abies amabilis Douglas ex J.Forbes)

Походження назви

Назва роду Abies походить від латинської назви ялиці.

Видова назва amabilis у перекладі з латини означає «приємна», «чарівна», «миловида», що відображає витончену форму дерева, густу крону та красиву хвою.

Англійські назви:

Pacific silver fir;
Lovely fir;
Cascade fir (рідше).

Таксономія

Ялиця миловида належить до секції Amabilis роду Abies.

Найближчими родичами є:

ялиця Маріса (Abies mariesii);
ялиця Віча (Abies veitchii);
ялиця сахалінська (Abies sachalinensis);
ялиця коркова (Abies lasiocarpa).

Підвидів офіційно не виділяють.

Еволюційне походження

Вид сформувався в умовах прохолодного й дуже вологого клімату тихоокеанського узбережжя Північної Америки. Його предки поширилися після льодовикового періоду, поступово займаючи гірські райони Каскадного хребта та Берегових гір.

Природний ареал

Природний ареал охоплює західне узбережжя Північної Америки.

Росте:

у південно-східній Алясці;
у канадській провінції Британська Колумбія;
у штаті Вашингтон;
в Орегоні;
на північному заході Каліфорнії.

Основні популяції пов’язані з:

Каскадними горами;
Береговими горами;
Олімпійськими горами.

Росте на висотах:

300–1800 м;
місцями до 2200 м над рівнем моря.

Природні умови зростання

Ялиця миловида характерна для регіонів із дуже великою кількістю опадів.

Найчастіше росте:

у вологих хвойних лісах;
на гірських схилах;
у туманних долинах;
на добре дренованих ґрунтах.

Надає перевагу:

прохолодному морському клімату;
високій вологості повітря;
родючим кислим ґрунтам;
великій кількості снігу взимку.

Погано переносить:

спеку;
посуху;
сухе повітря.

Ботанічний опис

Загальний вигляд

Велике вічнозелене дерево.

Основні характеристики:

висота — 30–50 м;
окремі дерева — до 70–80 м;
діаметр стовбура — 1–2 м;
іноді понад 2,5 м.

Крона:

вузькоконічна;
густа;
правильна;
симетрична.

Тривалість життя

Середня тривалість життя:

300–500 років.

Найстаріші дерева можуть жити:

понад 700 років.

Коренева система

Коренева система:

добре розвинена;
переважно поверхнева;
широко розгалужена.

На глибоких ґрунтах формує міцніші стрижневі корені.

Стовбур

Стовбур:

прямий;
високий;
циліндричний;
добре очищений від нижніх гілок.

Кора

У молодих дерев:

гладенька;
світло-сіра;
тонка;
зі смоляними пухирцями.

У старих:

темно-сіра;
товста;
борозниста;
луската.

Крона

Молоді дерева мають:

правильну вузькопірамідальну форму.

У старих дерев:

верхівка може ставати дещо округлою;
нижні гілки довго залишаються живими.

Хвоя

Хвоя:

плоска;
м’яка;
довжиною 2–4 см;
темно-зелена;
блискуча.

На нижньому боці:

дві широкі сріблясто-білі продихові смуги.

Хвоїнки розташовані майже гребінчасто.

На пагонах утворюють густе покриття.

Тривалість життя хвої:

6–10 років.

При розтиранні хвоя має виразний смолистий аромат.

Бруньки

Бруньки:

яйцеподібні;
дрібні;
бурі;
смолисті.

Шишки

Рослина однодомна.

Чоловічі шишки:

пурпурові або червонуваті.

Жіночі:

вертикальні;
циліндричні;
довжиною 8–16 см;
діаметром 3–5 см.

Молоді шишки:

темно-фіолетові.

Після достигання:

бурі.

Як і в інших ялиць, після достигання шишки повністю розсипаються на дереві.

Насіння

Насіння:

тригранне;
світло-буре;
обладнане широким крильцем.

Поширюється переважно вітром.

Біологічні особливості

Ялиця миловида:

повільноросла у молодому віці;
дуже тіневитривала;
вологолюбна;
довговічна;
добре переносить великі снігові навантаження.

Є однією з найтіньовитриваліших ялиць світу.

Темпи росту

Середній річний приріст:

20–50 см.

У молодому віці росте досить повільно, але після формування потужної кореневої системи темпи росту збільшуються.

Цвітіння та плодоношення

Цвіте:

у травні–червні.

Шишки достигають:

у серпні–вересні.

Рясне плодоношення повторюється приблизно через:

3–5 років.

Екологічне значення

Ялиця миловида є однією з головних порід дощових хвойних лісів Тихоокеанського узбережжя.

Вона:

накопичує значні запаси вуглецю;
регулює водний баланс;
захищає схили від ерозії;
створює середовище існування для численних видів птахів, ссавців, мохів, лишайників і грибів.

Молоді дерева добре поновлюються під густим пологом лісу.

Деревина

Деревина:

світла;
майже біла;
м’яка;
легка;
прямоволокниста;
легко обробляється.

Господарське використання

Деревину використовують для виготовлення:

пиломатеріалів;
целюлози;
паперу;
фанери;
тари;
внутрішнього оздоблення;
деревних плит.

Через невисоку природну стійкість до гниття вона рідше використовується для зовнішніх конструкцій.

Використання у ландшафтному дизайні

Ялицю миловиду висаджують:

у ботанічних садах;
дендропарках;
великих парках;
арборетумах;
колекціях хвойних рослин.

Особливо декоративною є завдяки:

густій темно-зеленій кроні;
блискучій хвої;
великим фіолетовим молодим шишкам.

Декоративні форми

Відомо небагато культиварів.

Найчастіше вирощують:

‘Spreading Star’ — карликова розлога форма;
‘Compacta’ — компактне дерево;
‘Glauca’ — із сизуватою хвоєю.

Вирощування

Для успішного вирощування необхідні:

прохолодний клімат;
висока вологість повітря;
родючий кислий ґрунт;
добрий дренаж;
регулярне зволоження.

Не переносить:

сильну літню спеку;
тривалу посуху;
сухі вітри;
ущільнений ґрунт.

Морозостійкість

Дорослі дерева витримують:

–30…–35 °C.

Належить до зон морозостійкості USDA 5–6.

Хвороби та шкідники

Основні хвороби:

кореневі гнилі;
шютте;
рак кори;
фузаріоз.

Основні шкідники:

короїди;
хермеси;
попелиці;
павутинні кліщі;
пильщики.

Поширення в Україні

В Україні ялиця миловида не є природним видом.

Її вирощують:

у ботанічних садах;
дендрологічних парках;
наукових колекціях;
окремих приватних садах.

Найкраще росте:

у західних областях України;
на Поліссі;
у районах із достатньою кількістю опадів і прохолодним кліматом.

У степовій зоні вирощується рідко через низьку посухостійкість.

Охоронний статус

За оцінкою Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), Abies amabilis належить до категорії Least Concern (вид під найменшою загрозою). Популяції залишаються стабільними, хоча в окремих районах на них негативно впливають зміна клімату, зростання середньорічних температур, тривалі посухи, лісові пожежі та поширення комах-шкідників.

Цікаві факти

Ялиця миловида є однією з головних деревних порід знаменитих вологих хвойних лісів Тихоокеанського узбережжя Північної Америки.
Вид вважається одним із найтіньовитриваліших серед усіх ялиць і здатний десятиліттями рости під густим пологом старовікового лісу.
Молоді шишки мають насичене пурпурово-фіолетове забарвлення, що надає дереву особливо декоративного вигляду.
Хвоя блискуча, темно-зелена зверху та сріблясто-біла знизу завдяки двом широким продиховим смугам.
У природі ялиця миловида часто утворює змішані ліси разом із тсугою західною (Tsuga heterophylla), дугласією Мензіса (Pseudotsuga menziesii), ялиною Енгельмана (Picea engelmannii) та ялицею благородною (Abies procera).
Через потребу у прохолодному, вологому кліматі цей вид рідко культивується в регіонах із жарким і посушливим літом, але в сприятливих умовах є однією з найефектніших декоративних ялиць.