Чорна сосна європейська (Pinus nigra J.F. Arnold) — велике вічнозелене хвойне дерево родини Соснові (Pinaceae), природно поширене в гірських і передгірних районах Південної та Центральної Європи, а також у Малій Азії. Вид характеризується високою екологічною пластичністю, довговічністю, потужною кореневою системою, стійкістю до посухи, морозів, вітру та забруднення повітря. Завдяки цим властивостям чорна сосна широко використовується у лісовому господарстві, захисному лісорозведенні, рекультивації земель і декоративному озелененні. Вона є однією з найважливіших інтродукованих хвойних порід у багатьох країнах світу.
Таксономічне положення
- Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
- Клас: Хвойні (Pinopsida)
- Порядок: Сосноподібні (Pinales)
- Родина: Соснові (Pinaceae)
- Рід: Сосна (Pinus)
- Підрід: Pinus
- Секція: Pinus
- Вид: Pinus nigra J.F. Arnold
Вид був науково описаний німецьким ботаніком Йоганном Францом Арнольдом у 1785 році.
Походження назви
Назва роду Pinus походить від латинського слова pinus, яким у Стародавньому Римі позначали сосну.
Видовий епітет nigra означає «чорна» і пов’язаний із темним кольором кори дорослих дерев та густою темно-зеленою кроною.
Українська назва «чорна сосна» відображає ці характерні ознаки.
Поширені назви
Інші назви:
- сосна чорна;
- сосна австрійська (для підвиду Pinus nigra subsp. nigra);
- європейська чорна сосна;
- австрійська сосна (англ. Austrian pine);
- чорна кримська сосна (для кримського підвиду).
Систематика та внутрішньовидова мінливість
Pinus nigra є складним поліморфним видом, який поділяють на кілька географічних підвидів.
Найвідоміші підвиди:
- Pinus nigra subsp. nigra — австрійська чорна сосна;
- Pinus nigra subsp. pallasiana — кримська сосна;
- Pinus nigra subsp. laricio — корсиканська сосна;
- Pinus nigra subsp. salzmannii — піренейська сосна;
- Pinus nigra subsp. dalmatica;
- Pinus nigra subsp. banatica.
Між підвидами існують численні перехідні форми.
Природний ареал
Природний ареал має мозаїчний характер і охоплює:
- Австрію;
- Італію;
- Францію;
- Іспанію;
- Португалію;
- Словенію;
- Хорватію;
- Боснію і Герцеговину;
- Сербію;
- Чорногорію;
- Албанію;
- Північну Македонію;
- Болгарію;
- Румунію;
- Грецію;
- Туреччину;
- Кіпр;
- Кримський півострів.
Основні природні популяції зростають у:
- Альпах;
- Карпатах;
- Балканських горах;
- Апеннінах;
- Динарських Альпах;
- Піренеях;
- горах Малої Азії.
Інтродукція
Чорна сосна успішно інтродукована:
- по всій Європі;
- в Україні;
- Північній Америці;
- Південній Америці;
- Австралії;
- Новій Зеландії;
- Південній Африці;
- Китаї;
- Японії.
Біологічна характеристика
Велике вічнозелене дерево.
Основні показники:
- висота — 20–40 м;
- окремі дерева — до 50 м;
- діаметр стовбура — 1–1,8 м;
- максимальний діаметр — понад 2 м;
- тривалість життя — 300–600 років;
- окремі екземпляри можуть жити понад 800 років.
Темпи росту
У молодому віці росте швидко.
Середній річний приріст:
- 30–60 см;
- на родючих ґрунтах — до 80 см.
Найінтенсивніше росте до 70–100 років.
Коренева система
Коренева система:
- добре розвинена;
- стрижнева;
- глибока;
- потужна;
- із численними бічними коренями.
На кам’янистих ґрунтах корені проникають у тріщини гірських порід, забезпечуючи високу вітростійкість.
Стовбур
Стовбур:
- прямий;
- високий;
- добре очищений від нижніх гілок у густих деревостанах.
Крона:
у молодих дерев:
- вузькопірамідальна;
- симетрична.
У дорослих:
- яйцеподібна;
- широка;
- зонтикоподібна;
- дуже густа.
Кора
Кора є однією з характерних ознак виду.
У молодому віці:
- сіра;
- гладка.
У старих дерев:
- темно-сіра;
- майже чорна;
- дуже товста;
- глибокотріщинувата;
- розділена на великі пластини.
Така кора забезпечує добрий захист від пожеж.
Пагони
Пагони:
- товсті;
- сіро-бурі;
- блискучі;
- вкриті численними бруньками.
Бруньки
Бруньки:
- яйцеподібні;
- великі;
- гострі;
- смолисті;
- бурого кольору.
Хвоя
Хвоя:
- жорстка;
- товста;
- гостра;
- темно-зелена;
- іноді майже чорнувато-зелена.
Основні характеристики:
- довжина — 8–16 см;
- іноді до 18 см;
- ширина — 1–2 мм;
- розміщується попарно;
- зберігається на дереві 3–8 років.
Хвоя має товстий восковий наліт, що зменшує випаровування води.
Цвітіння
Цвіте навесні.
Період цвітіння:
- квітень;
- травень;
- у високогір’ї — початок червня.
Запилення здійснюється вітром.
Чоловічі шишечки
Чоловічі стробіли:
- жовті;
- циліндричні;
- численні;
- утворюють значну кількість пилку.
Жіночі шишечки
Молоді шишки:
- зелені;
- червонуваті;
- яйцеподібні.
Після запилення повільно розвиваються.
Шишки
Шишки дозрівають восени другого року після запилення.
Характеристика:
- яйцеподібно-конічні;
- довжина — 5–10 см;
- ширина — 3–5 см;
- жовто-коричневі або світло-бурі.
Луски:
- товсті;
- дерев’янисті;
- із невеликим горбиком.
Після достигання шишки відкриваються й висипають насіння.
Насіння
Насіння:
- сірувато-буре;
- довжиною 5–7 мм;
- має тонке крильце завдовжки 20–30 мм.
Поширюється переважно вітром.
Розмноження
Основний спосіб розмноження:
- насіннєвий.
У декоративному розсадництві також застосовують:
- щеплення;
- контейнерне вирощування сіянців;
- мікроклональне розмноження окремих сортів.
Плодоношення починається:
- у відкритих насадженнях — з 15–20 років;
- у густих лісах — з 30–40 років.
Екологічні особливості
Чорна сосна:
- світлолюбна;
- морозостійка;
- посухостійка;
- жаростійка;
- вітростійка;
- димогазостійка;
- добре переносить міські умови.
Завдяки цим властивостям її широко висаджують у промислових регіонах.
Морозостійкість
Дорослі дерева витримують морози до –35…–40 °C.
Окремі підвиди здатні переносити ще нижчі температури.
Ґрунтові вимоги
Росте майже на всіх типах ґрунтів:
- вапнякових;
- піщаних;
- кам’янистих;
- щебенистих;
- супіщаних;
- суглинистих.
Не переносить:
- заболочення;
- тривалого застою води.
Симбіоз із грибами
Коренева система утворює ектомікоризу з великою кількістю грибів.
Типові симбіонти:
- маслюки (Suillus);
- боровики (Boletus);
- рижики (Lactarius);
- сироїжки (Russula);
- павутинники (Cortinarius);
- мухомори (Amanita).
Мікориза значно покращує засвоєння поживних речовин і води.
Хімічний склад
Хвоя, кора та смола містять:
- ефірні олії;
- α-пінен;
- β-пінен;
- лімонен;
- борнеол;
- смоляні кислоти;
- дубильні речовини;
- флавоноїди;
- каротиноїди;
- аскорбінову кислоту;
- поліфеноли;
- терпени.
Деревина
Деревина:
- жовтувато-біла заболонь;
- червонувато-буре ядро;
- середньої або високої щільності;
- міцна;
- смолиста;
- довговічна.
Середня щільність:
- 550–750 кг/м³.
Господарське значення
Деревину використовують для:
- будівництва;
- мостів;
- гідротехнічних споруд;
- виробництва пиломатеріалів;
- меблів;
- паркету;
- шпал;
- опор;
- столярних виробів;
- фанери;
- целюлози.
Смола
Із живиці отримують:
- скипидар;
- каніфоль;
- ефірні олії;
- природні смоли.
Продукти переробки використовують у хімічній, лакофарбовій та фармацевтичній промисловості.
Лікарське використання
У народній медицині використовували:
- хвою;
- молоді пагони;
- смолу;
- пилок.
Препарати застосовували як:
- відхаркувальні;
- антисептичні;
- протизапальні;
- ранозагоювальні;
- загальнозміцнювальні засоби.
Ефірну олію використовують у фітотерапії та ароматерапії.
Використання в озелененні
Чорна сосна є однією з найцінніших декоративних хвойних порід.
Її висаджують:
- у парках;
- скверах;
- ботанічних садах;
- дендропарках;
- вздовж автомобільних доріг;
- у міських насадженнях;
- у полезахисних смугах;
- для закріплення ярів, пісків і схилів.
Декоративні форми
Створено понад 150 декоративних культиварів.
Найпоширеніші:
- ‘Austriaca’;
- ‘Pyramidalis’;
- ‘Fastigiata’;
- ‘Nana’;
- ‘Globosa’;
- ‘Hornibrookiana’;
- ‘Green Rocket’;
- ‘Molette’;
- ‘Oregon Green’;
- ‘Spielberg’;
- ‘Marie Brégeon’;
- ‘Brepo’.
Хвороби
Основні захворювання:
- пухирчаста іржа;
- шютте;
- диплодіоз;
- фомоз;
- некрози кори;
- коренева губка;
- трутовикові гнилі.
Шкідники
Основні шкідники:
- сосновий шовкопряд;
- сосновий пильщик;
- соснова попелиця;
- короїди;
- сосновий довгоносик;
- соснова листокрутка;
- хермеси.
Екологічне значення
Чорна сосна:
- закріплює гірські схили;
- запобігає ерозії ґрунтів;
- бере участь у формуванні гірських лісових екосистем;
- накопичує значні запаси вуглецю;
- створює середовище існування для численних видів грибів, комах, птахів і ссавців;
- добре переносить лісові пожежі завдяки товстій корі.
Поширення в Україні
В Україні чорна сосна широко культивується як лісова та декоративна порода. Найчастіше її вирощують у Карпатах, Лісостепу, Степу, на Поліссі та в Криму. Використовується для створення захисних лісосмуг, закріплення пісків, озеленення міст і промислових територій. Особливо поширеним є підвид Pinus nigra subsp. pallasiana (кримська сосна), який природно зростає в Гірському Криму.
Охоронний статус
У глобальному масштабі чорна сосна належить до видів, що не перебувають під загрозою зникнення. Однак окремі локальні популяції та деякі підвиди скорочуються через вирубування, часті лісові пожежі, урбанізацію, фрагментацію місць зростання, шкідників і наслідки змін клімату. У багатьох країнах Європи природні ліси за участю чорної сосни охороняються в межах національних парків, біосферних резерватів і природоохоронних територій.
Цікаві факти
- Чорна сосна є однією з найстійкіших до забруднення повітря хвойних порід Європи.
- Завдяки потужній кореневій системі вона ефективно закріплює круті схили, осипи та піщані ґрунти.
- Хвоя залишається на дереві до восьми років, що забезпечує густу темно-зелену крону протягом усього року.
- Деякі дерева досягають віку понад 800 років.
- Вид широко використовують у лісомеліорації, особливо для відновлення деградованих земель і рекультивації кар’єрів.
- Чорна сосна стала вихідним матеріалом для створення великої кількості декоративних сортів, які відрізняються формою крони, розмірами, довжиною хвої та швидкістю росту.