Кипарис — загальна назва групи хвойних дерев і кущів родини кипарисових (Cupressaceae), до якої належать представники родів Cupressus, Chamaecyparis та Taxodium. Це вічнозелені або частково листопадні рослини з характерною конічною кроною, ароматною деревиною, лускоподібною або голчастою хвоєю та декоративним виглядом. Кипариси мають велике значення у природних екосистемах, лісовому господарстві, культурі та декоративному садівництві. Деякі види є символами довголіття, жалоби й безсмертя у різних цивілізаціях.
Таксономічне положення
Кипариси належать до:
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
- Клас: Хвойні (Pinopsida)
- Порядок: Сосноподібні (Pinales)
- Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
До групи кипарисів у широкому садівничому та побутовому розумінні часто відносять кілька родів:
- Cupressus — справжні кипариси;
- Chamaecyparis — кипарисовики (так звані «псевдокипариси»);
- Taxodium — болотні кипариси.
Рід Cupressus — справжні кипариси
Рід Cupressus включає близько 20–30 видів вічнозелених дерев і кущів. Вони поширені переважно в Середземномор’ї, Західній Азії, Північній Америці та Центральній Америці.
Найвідоміші види:
- Cupressus sempervirens — кипарис вічнозелений;
- Cupressus macrocarpa — кипарис великоплідний;
- Cupressus arizonica — кипарис аризонський;
- Cupressus lusitanica — кипарис мексиканський.
Рід Chamaecyparis — кипарисовики
Кипарисовики — близькі родичі кипарисів, але відрізняються будовою шишок, пагонів і листків.
Основні види:
- Chamaecyparis lawsoniana — кипарисовик Лавсона;
- Chamaecyparis obtusa — кипарисовик туполистий (хінокі);
- Chamaecyparis pisifera — кипарисовик горохоплідний;
- Chamaecyparis thyoides — кипарисовик туєподібний.
Рід Taxodium — болотні кипариси
Представники роду Taxodium — великі листопадні хвойні дерева Північної Америки.
Найвідоміший вид:
- Taxodium distichum — кипарис болотний.
Це один із небагатьох родів хвойних, які скидають хвою на зиму.
Походження та еволюція
Кипарисові належать до давньої групи хвойних рослин, яка сформувалася ще в мезозойську еру. Предки сучасних кипарисових існували понад 200 мільйонів років тому.
Вони пережили значні зміни клімату та поширилися майже по всій Землі. Сучасні представники родини зберегли багато давніх рис:
- смолисту деревину;
- вітрозапилення;
- насіння без плодової оболонки;
- повільний ріст;
- високу тривалість життя.
Поширення
Кипариси ростуть у різних кліматичних умовах:
- Середземномор’я;
- Північна Америка;
- Центральна Америка;
- Східна Азія;
- Кавказ;
- Гімалаї;
- Японія;
- Китай.
Вони можуть існувати:
- у сухих гірських районах;
- на кам’янистих схилах;
- у вологих лісах;
- на заболочених територіях.
Морфологічна характеристика
Кипариси — дерева або кущі різного розміру.
Основні характеристики:
- висота від 2–5 м у декоративних форм до 50–70 м у великих дерев;
- прямий стовбур;
- густа пірамідальна або колоноподібна крона;
- ароматна смолиста деревина;
- довговічність.
Крона багатьох видів має характерну вузьку форму, особливо у кипариса вічнозеленого.
Кора
Кора кипарисів:
- тонка або товста залежно від виду;
- сіра, коричнева або червонувата;
- часто розтріскується у старих дерев.
У деяких видів кора містить значну кількість смол, що підвищує стійкість деревини до гниття.
Хвоя та листки
Листки кипарисів мають дві основні форми:
Молоде листя
У молодих рослин:
- голкоподібне;
- розташоване радіально;
- м’яке.
Доросле листя
У старших дерев:
- дрібне;
- лускоподібне;
- щільно притиснуте до пагонів.
Хвоя часто має:
- темно-зелений;
- сизий;
- золотистий відтінок.
При розтиранні виділяє характерний смолистий аромат.
Шишки
Кипариси утворюють чоловічі та жіночі шишки.
Чоловічі шишки:
- дрібні;
- утворюють пилок;
- з’являються переважно навесні.
Жіночі шишки:
- округлі або яйцеподібні;
- дерев’янисті;
- дозрівають протягом одного або двох років.
Після достигання вони розкриваються і висипають насіння.
Розмноження
Кипариси розмножуються:
- насінням;
- живцюванням;
- щепленням.
У декоративному садівництві найчастіше використовують живцювання, оскільки воно дозволяє зберегти сортові ознаки.
Тривалість життя
Багато кипарисів належать до довгожителів.
Відомі дерева можуть жити:
- 500–1000 років;
- окремі екземпляри — понад 2000 років.
Особливо довговічними є деякі середземноморські кипариси.
Найвідоміші види та їхні особливості
Кипарис вічнозелений (Cupressus sempervirens)
Один із найвідоміших видів.
Характерні ознаки:
- вузька колоноподібна крона;
- висота до 30–35 м;
- посухостійкість;
- тривале життя.
Широко використовується у ландшафтному дизайні Середземномор’я.
Кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lawsoniana)
Велике декоративне дерево.
Особливості:
- висота до 50–60 м у природі;
- густа конічна крона;
- велика кількість садових сортів.
Популярний у парках і приватних садах.
Кипарисовик хінокі (Chamaecyparis obtusa)
Походить із Японії.
Цінується за:
- ароматну деревину;
- декоративність;
- повільний ріст.
Деревина хінокі традиційно використовується у японському будівництві.
Кипарис болотний (Taxodium distichum)
Унікальний листопадний хвойний вид.
Особливості:
- росте на болотах і вологих ґрунтах;
- утворює «дихальні корені» — пневматофори;
- восени скидає хвою.
Екологічне значення
Кипариси відіграють важливу роль у природі:
- створюють середовище існування для тварин;
- захищають ґрунти від ерозії;
- накопичують вуглець;
- регулюють водний баланс.
Болотний кипарис особливо важливий для заболочених екосистем, де стабілізує береги водойм.
Господарське значення
Кипариси використовують для:
- виробництва деревини;
- виготовлення меблів;
- будівництва;
- отримання ефірних олій;
- декоративного озеленення.
Деревина багатьох видів:
- міцна;
- ароматна;
- стійка до гниття;
- довговічна.
Кипариси в культурі
Кипарис має сильне символічне значення.
У різних культурах він асоціюється з:
- безсмертям;
- вічністю;
- пам’яттю;
- жалобою;
- духовністю.
У Середземномор’ї кипариси часто висаджують біля храмів і кладовищ.
Використання в озелененні
Кипариси популярні завдяки:
- декоративній формі;
- вічнозеленій хвої;
- стійкості до обрізування;
- різноманітності сортів.
Їх використовують для:
- живоплотів;
- алей;
- садових композицій;
- контейнерного вирощування.
Вирощування та догляд
Для більшості кипарисів потрібні:
- сонячне місце;
- добре дренований ґрунт;
- помірний полив;
- захист від сильних морозів для теплолюбних видів.
Вони добре переносять:
- обрізування;
- міські умови;
- посуху після укорінення.
Шкідники та хвороби
Основні проблеми:
- коренева гниль;
- грибкові захворювання;
- фітофтороз;
- попелиця;
- щитівки;
- павутинний кліщ.
Найкращий захист — правильний вибір місця посадки та уникнення надмірного зволоження.
Цікаві факти
- Кипариси є одними з найдавніших декоративних дерев людства.
- Стародавні греки та римляни використовували кипарисову деревину для будівництва та виготовлення саркофагів.
- Кипарис болотний може рости у воді з нестачею кисню завдяки пневматофорам.
- Деякі кипариси живуть понад тисячу років.
- Вузька форма кипариса вічнозеленого стала характерним елементом середземноморського ландшафту.
- У світі існують тисячі декоративних сортів кипарисів і кипарисовиків.