Білий кедр — поширена загальна назва кількох видів хвойних дерев родини кипарисових (Cupressaceae), які мають світлу, стійку до гниття деревину та лускоподібну хвою. Як і у випадку з «червоним кедром», більшість рослин, що називаються білими кедрами, не належать до роду справжніх кедрів (Cedrus). Найчастіше під цією назвою розуміють північний (східний) білий кедр (Thuja occidentalis) та атлантичний білий кедр (Chamaecyparis thyoides). Обидва види мають важливе екологічне, господарське та декоративне значення й широко використовуються в озелененні та деревообробній промисловості.

Таксономічне положення

Найпоширеніші дерева, відомі як «білий кедр»:

Північний (східний) білий кедр

  • Царство: Рослини (Plantae)
  • Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
  • Клас: Хвойні (Pinopsida)
  • Порядок: Сосноподібні (Pinales)
  • Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
  • Рід: Thuja
  • Вид: Thuja occidentalis

Атлантичний білий кедр

  • Царство: Рослини (Plantae)
  • Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
  • Клас: Хвойні (Pinopsida)
  • Порядок: Сосноподібні (Pinales)
  • Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
  • Рід: Chamaecyparis
  • Вид: Chamaecyparis thyoides

Обидва види належать до родини кипарисових і не є справжніми кедрами.

Походження назви

Назва «білий кедр» походить від світло-жовтої або майже білої деревини, яка:

  • має приємний аромат;
  • є легкою;
  • відзначається високою природною стійкістю до гниття;
  • нагадує деревину справжніх кедрів.

Історично європейські колоністи Північної Америки назвали ці дерева «кедрами» через схожість властивостей деревини, хоча ботанічно вони належать до інших родів.

Походження та еволюція

Роди Thuja і Chamaecyparis є давніми представниками родини кипарисових. Їхні предки існували ще десятки мільйонів років тому. У процесі еволюції:

  • Thuja occidentalis пристосувалася до прохолодного клімату та вапнякових ґрунтів Північної Америки;
  • Chamaecyparis thyoides спеціалізувалася на зростанні в болотистих і торф’яних екосистемах Атлантичного узбережжя.

Поширення

Північний білий кедр (Thuja occidentalis)

Природний ареал охоплює:

  • схід і центр Канади;
  • північний схід США;
  • район Великих озер;
  • окремі райони Аппалачів.

Широко культивується по всій Європі, Азії та Північній Америці як декоративна рослина.

Атлантичний білий кедр (Chamaecyparis thyoides)

Поширений:

  • уздовж Атлантичного узбережжя США;
  • від штату Мен до Флориди;
  • місцями вздовж узбережжя Мексиканської затоки.

Росте переважно в заболочених районах.

Середовище існування

Північний білий кедр росте:

  • у хвойних і змішаних лісах;
  • на вапнякових скелях;
  • на берегах озер;
  • у заболочених низинах;
  • на добре зволожених ґрунтах.

Атлантичний білий кедр трапляється:

  • у торф’яних болотах;
  • на кислих піщаних ґрунтах;
  • біля струмків;
  • у заболочених лісах.

Морфологічна характеристика

Білі кедри — вічнозелені дерева.

Основні ознаки:

  • висота від 10 до 35 м;
  • прямий стовбур;
  • вузька конічна крона;
  • густе галуження;
  • повільний або помірний ріст;
  • довговічність.

Кора

Кора:

  • сіро-коричнева або червонувато-бура;
  • волокниста;
  • розтріскується вузькими смугами;
  • легко відділяється поздовжніми стрічками.

Листки

Листки:

  • лускоподібні;
  • дрібні;
  • щільно притиснуті до пагонів;
  • розташовані супротивно;
  • містять ароматичні ефірні олії.

Плоскі віялоподібні пагони є характерною ознакою Thuja occidentalis.

Шишки

Шишки невеликі.

Thuja occidentalis

  • завдовжки 8–15 мм;
  • яйцеподібні;
  • складаються з 8–12 лусок.

Chamaecyparis thyoides

  • кулясті або яйцеподібні;
  • діаметром близько 5–8 мм;
  • дозрівають за один сезон.

Насіння

Насіння:

  • дрібне;
  • плоске;
  • забезпечене вузькими крильцями;
  • поширюється переважно вітром.

Коренева система

Коренева система:

  • добре розгалужена;
  • відносно поверхнева;
  • добре пристосована до вологих ґрунтів.

У заболочених місцевостях корені можуть розташовуватися дуже близько до поверхні.

Ріст і тривалість життя

Білі кедри ростуть повільніше, ніж багато інших хвойних.

Середня тривалість життя:

  • 200–400 років;
  • окремі дерева живуть понад 800–1000 років.

На вапнякових урвищах Канади знайдено екземпляри Thuja occidentalis віком понад 1000 років.

Основні види

Північний білий кедр (Thuja occidentalis)

Особливості:

  • найпоширеніший декоративний вид;
  • добре переносить холодний клімат;
  • використовується для живоплотів;
  • має сотні декоративних сортів.

Атлантичний білий кедр (Chamaecyparis thyoides)

Особливості:

  • росте переважно на болотах;
  • формує цінні болотні ліси;
  • відзначається легкою й довговічною деревиною;
  • менш поширений у культурі.

Екологічне значення

Білі кедри:

  • формують унікальні болотні та прибережні ліси;
  • стабілізують ґрунти;
  • регулюють водний режим;
  • накопичують значні запаси органічного вуглецю;
  • забезпечують укриття та корм для багатьох видів птахів і ссавців.

Болотні ліси атлантичного білого кедра належать до найцінніших природних екосистем східного узбережжя США.

Господарське значення

Деревину використовують для виготовлення:

  • будівельних конструкцій;
  • покрівельної дранки;
  • човнів;
  • стовпів;
  • огорож;
  • меблів;
  • садових конструкцій;
  • декоративних виробів.

Властивості деревини

Деревина білого кедра:

  • світла;
  • легка;
  • ароматна;
  • м’яка;
  • легко обробляється;
  • надзвичайно стійка до гниття;
  • мало деформується під впливом вологи.

Використання в озелененні

Thuja occidentalis є однією з найпопулярніших декоративних хвойних рослин світу.

Її використовують:

  • для живоплотів;
  • алей;
  • паркових композицій;
  • солітерних посадок;
  • міського озеленення.

Відомі сотні сортів із колоноподібною, кулястою, пірамідальною та карликовою формою крони.

Вирощування

Оптимальні умови:

  • сонячне місце або легка півтінь;
  • родючий, добре дренований ґрунт;
  • достатня вологість;
  • регулярний полив молодих рослин.

Більшість сортів добре переносить обрізування.

Хвороби та шкідники

Основні проблеми:

  • кореневі гнилі;
  • грибкові захворювання;
  • мінуючі молі;
  • павутинні кліщі;
  • щитівки;
  • пошкодження оленями, які охоче поїдають молоді пагони.

Охорона

Північний білий кедр широко поширений і не перебуває під значною глобальною загрозою.

Натомість площі природних лісів атлантичного білого кедра істотно скоротилися через:

  • осушення боліт;
  • заготівлю деревини;
  • пожежі;
  • урбанізацію.

У США здійснюються програми з відновлення природних болотних лісів цього виду.

Цікаві факти

  • Назва «білий кедр» застосовується до кількох різних видів хвойних дерев і не означає належності до роду Cedrus.
  • Thuja occidentalis також відома під назвою «американське дерево життя» (Arborvitae), оскільки її хвою історично використовували як джерело вітаміну C.
  • На вапнякових урвищах Великих озер ростуть одні з найстаріших дерев східної Північної Америки — окремі білі кедри мають вік понад тисячу років.
  • Атлантичний білий кедр формує рідкісні болотні ліси, які є оселищем багатьох рідкісних рослин, птахів і земноводних.
  • Завдяки високій природній стійкості до вологи деревину білого кедра традиційно використовують для човнів, покрівлі та зовнішніх конструкцій.

Дещо інше: