Середньовіччя подарувало Сенлісу найбільшу славу. У ті часи дзвони собору були настільки гучними, що, як розповідають старі легенди, їх чули навіть дерева навколишніх лісів, і вони на мить переставали шуміти, щоб дослухатися до молитви. На ринках кипіло життя, ремісники працювали так натхненно, ніби кожен виріб мав пережити своїх творців, а монастирі збирали не лише книги, а й людські надії.