Фіцроя (Fitzroya cupressoides) — вічнозелене хвойне дерево родини Кипарисові (Cupressaceae), єдиний сучасний представник роду Фіцроя (Fitzroya). Це одна з найвеличніших і найдовговічніших хвойних рослин Південної Америки та одне з найстаріших дерев планети. Вид є ендеміком помірних дощових лісів Чилі й Аргентини, де окремі дерева досягають віку понад 3600 років. Завдяки винятковій довговічності, високій якості деревини та значній екологічній цінності фіцроя вважається одним із найважливіших реліктових дерев південної півкулі.
Систематичне положення
- Царство: Рослини (Plantae)
- Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
- Клас: Хвойні (Pinopsida)
- Порядок: Сосноподібні (Pinales)
- Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
- Підродина: Callitroideae
- Рід: Фіцроя (Fitzroya)
- Вид: Fitzroya cupressoides (Molina) I.M.Johnst.
Рід є монотипним, тобто містить лише один сучасний вид.
Походження назви
Рід названий на честь британського морського офіцера і метеоролога Роберта Фіцроя (Robert FitzRoy), капітана корабля HMS Beagle, на якому здійснив свою знамениту навколосвітню подорож Чарльз Дарвін.
Видова назва cupressoides означає «подібний до кипариса», що відображає зовнішню схожість дерева з представниками роду Cupressus.
У Чилі дерево широко відоме під назвою алерсе (Alerce), а в Аргентині — патагонський алерсе.
Природний ареал
Фіцроя поширена лише у південній частині Південної Америки.
Основний ареал охоплює:
- південне Чилі;
- західну Патагонію;
- окремі райони аргентинських Анд.
Росте переважно у регіонах:
- Лос-Ріос;
- Лос-Лагос;
- Айсен;
- північ Магальянесу;
- провінції Неукен;
- Ріо-Негро;
- Чубут.
Більшість природних популяцій розташована на висотах від 50 до 1500 м над рівнем моря.
Природні умови зростання
Фіцроя населяє:
- помірні дощові ліси;
- гірські схили;
- заболочені долини;
- торфовища;
- вулканічні ґрунти;
- прибережні туманні ліси.
Клімат характеризується:
- високою вологістю;
- річною кількістю опадів від 1500 до понад 5000 мм;
- прохолодним літом;
- м’якою зимою;
- частими туманами.
Ботанічний опис
Загальний вигляд
Фіцроя — велике вічнозелене дерево.
Основні характеристики:
- висота 40–60 м;
- окремі екземпляри сягають 70 м;
- діаметр стовбура 3–5 м;
- максимальний відомий діаметр перевищує 6 м.
Молоді дерева мають вузькопірамідальну крону.
У старих дерев крона стає широкою, нерівномірною та багатоверхівковою.
Коренева система
Коренева система:
- добре розвинена;
- поверхнево-глибока;
- пристосована до вологих кислих ґрунтів;
- забезпечує стійкість на крутих схилах.
На заболочених ділянках формує густу мережу поверхневих коренів.
Стовбур
Стовбур:
- дуже прямий;
- циліндричний;
- масивний;
- у старих дерев часто має значні потовщення біля основи.
Багато старих екземплярів мають численні порожнини, спричинені природним старінням.
Кора
Кора:
- червонувато-бура;
- сірувато-коричнева;
- товста;
- волокниста;
- легко відшаровується довгими стрічками.
Товщина кори може перевищувати 20 см, що забезпечує захист від пожеж і механічних пошкоджень.
Листки
Листки дрібні, лускоподібні.
Їхні особливості:
- довжина 2–4 мм;
- щільно прилягають до пагонів;
- розміщені мутовками по три;
- темно-зелені зверху;
- зі світлішими смугами продихів знизу.
Листя залишається на дереві багато років.
Пагони
Молоді пагони:
- тонкі;
- зелені;
- чотиригранні.
З віком дерев’яніють і набувають сіро-коричневого кольору.
Репродуктивні органи
Фіцроя переважно дводомна, хоча зрідка зустрічаються однодомні особини.
Чоловічі шишки
Чоловічі шишки:
- дрібні;
- яйцеподібні;
- довжиною 5–8 мм;
- містять численні пилкові мішки.
Жіночі шишки
Жіночі шишки:
- майже кулясті;
- діаметром 6–10 мм;
- складаються з 6–9 лусок;
- достигають протягом одного року.
Насіння
Насіння:
- дрібне;
- крилате;
- поширюється переважно вітром.
Схожість насіння відносно невисока, тому природне поновлення часто є повільним.
Біологічні особливості
Фіцроя належить до надзвичайно повільнорослих дерев.
У молодому віці приріст становить лише кілька сантиметрів на рік.
Повільний ріст компенсується винятковою довговічністю.
Дерево:
- добре переносить тривалу вологість;
- стійке до сильних вітрів;
- витримує значні снігові навантаження;
- погано переносить посуху.
Довговічність
Фіцроя входить до числа найдовговічніших дерев світу.
Більшість старовікових дерев має вік:
- 1000–2000 років;
- 2500–3000 років.
Найвідоміший екземпляр — дерево Gran Abuelo («Прадід») у Національному парку Алерсе-Костеро (Чилі), вік якого за результатами дендрохронологічних і статистичних досліджень оцінюється приблизно у 3600–5400 років, що робить його одним із найстаріших живих дерев на Землі.
Екологічне значення
Фіцроя формує унікальні праліси, які:
- накопичують значні запаси вуглецю;
- регулюють водний режим;
- запобігають ерозії;
- підтримують біорізноманіття;
- створюють середовище існування для багатьох ендемічних видів рослин, грибів і тварин.
Її ліси є одними з найцінніших екосистем помірного поясу Південної Америки.
Деревина
Деревина має надзвичайно високі експлуатаційні властивості.
Вона:
- легка;
- прямоволокниста;
- ароматна;
- смолиста;
- дуже стійка до гниття;
- майже не уражається комахами.
Саме через виняткову якість деревини фіцроя століттями інтенсивно вирубувалася.
Господарське використання
У минулому деревину широко використовували для виготовлення:
- покрівельної дранки;
- будівельних конструкцій;
- човнів;
- мостів;
- меблів;
- бочок;
- різноманітних столярних виробів.
У колоніальний період Чилі деревина алерсе навіть використовувалася як своєрідна розрахункова одиниця під час торгівлі.
Охоронний статус
Через багатовікові масові вирубування площі природних лісів значно скоротилися.
Нині вид має високий природоохоронний статус.
Основні заходи охорони:
- повна заборона промислової заготівлі деревини в Чилі;
- охорона більшості старовікових насаджень;
- створення національних парків;
- міжнародний контроль торгівлі.
Вид внесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) як такий, що перебуває під загрозою.
Вирощування
У культурі фіцроя трапляється рідко.
Основні вимоги:
- прохолодний морський клімат;
- висока атмосферна вологість;
- кислий добре дренований ґрунт;
- відсутність тривалої літньої спеки.
Розмножують:
- насінням;
- живцями;
- мікроклональним розмноженням.
Через повільний ріст декоративне використання обмежене.
Хвороби та шкідники
Фіцроя має високу природну стійкість.
Іноді можливі:
- грибкові ураження коренів;
- пліснява молодих сіянців;
- пошкодження молодих пагонів комахами.
У природних умовах масові епіфітотії практично невідомі.
Значення для науки
Фіцроя є одним із найважливіших видів для:
- дендрохронології;
- реконструкції клімату;
- дослідження довготривалих змін атмосфери;
- оцінювання накопичення вуглецю;
- вивчення довговічності деревних рослин.
Її річні кільця використовують для створення кліматичних реконструкцій за останні кілька тисячоліть.
Цікаві факти
- Фіцроя входить до числа найстаріших живих дерев світу.
- Окремі дерева можуть бути старшими за єгипетські піраміди.
- Дерево отримало назву на честь капітана Роберта Фіцроя, супутника Чарльза Дарвіна.
- У природі існують ліси, де вік більшості дерев перевищує 1000 років.
- Через повільний ріст фіцроя є однією з найцінніших і найвразливіших хвойних порід світу.
- Праліси фіцрої входять до числа найважливіших природних комплексів помірних дощових лісів Південної Америки та мають виняткове природоохоронне значення.