Гоберо — це одна з найважливіших археологічних пам’яток Сахари, розташована в пустелі Тенере на території сучасного Нігеру. Вона відома як найдавніше і найбільше відоме кладовище кам’яної доби в Сахарі, яке існувало в часи, коли пустеля була зеленою та багатою на озера.
Відкриття
У 2000 році Гоберо випадково знайшла експедиція під керівництвом американського палеонтолога Пола Серено, яка спочатку шукала скам’янілості динозаврів. Замість них дослідники натрапили на численні людські поховання та залишки давнього поселення. (
Що знайшли археологи?
- понад 180 поховань чоловіків, жінок і дітей;
- керамічний посуд;
- кам’яні та кістяні знаряддя;
- прикраси зі слонової кістки, мушель і кісток тварин;
- залишки риби, крокодилів, бегемотів і черепах, які свідчать про існування великого озера поруч із поселенням.
Таємниче потрійне поховання
Однією з найвідоміших знахідок стало поховання, де жінка та двоє дітей лежали, міцно тримаючись за руки. Під їхніми тілами збереглися сліди квіткового ложа. Археологи припускають, що це може бути найдавіший відомий приклад навмисного сімейного поховання, хоча точні обставини їхньої смерті залишаються невідомими.
Дві різні культури
Гоберо було заселене двома різними народами:
- Кіффійська культура (приблизно 7700–6200 рр. до н. е.) — високі та міцної статури мисливці й рибалки.
- Тенерійська культура (приблизно 5200–2500 рр. до н. е.) — люди, які вже займалися скотарством і виготовляли вишуканішу кераміку.
Чому Гоберо таке важливе?
Гоберо стало одним із найпереконливіших доказів того, що 10–8 тисяч років тому Сахара була не безводною пустелею, а зеленим краєм із озерами, саванами та багатим тваринним світом. Це відкриття допомогло вченим краще зрозуміти, як люди пристосовувалися до поступової зміни клімату, коли «Зелена Сахара» перетворювалася на сучасну пустелю.