Псевдотсуга прибережна (Pseudotsuga menziesii var. menziesii)

Псевдотсуга прибережна (Pseudotsuga menziesii var. menziesii), також відома як прибережна дугласія або зелена дугласія, — природний різновид псевдотсуги Мензіса (Pseudotsuga menziesii), що належить до родини Соснові (Pinaceae). Це один із найвищих і наймасивніших представників хвойних дерев світу, який формує величні ліси тихоокеанського узбережжя Північної Америки. Саме цей різновид досягає рекордних розмірів, характеризується дуже швидким ростом, винятковою продуктивністю та високоякісною деревиною. Завдяки цим властивостям він є однією з найважливіших лісогосподарських порід світу.

Систематичне положення

Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Сосноподібні (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Псевдотсуга (Pseudotsuga)
Вид: Псевдотсуга Мензіса (Pseudotsuga menziesii)
Різновид: Псевдотсуга прибережна (Pseudotsuga menziesii var. menziesii)

Це один із двох загальновизнаних природних різновидів виду:

Pseudotsuga menziesii var. menziesii — прибережна форма;
Pseudotsuga menziesii var. glauca — скеляста (внутрішньоконтинентальна) форма.

Походження назви

Назва роду Pseudotsuga походить від грецьких слів pseudo («несправжній») і Tsuga («тсуга»), оскільки рослина поєднує ознаки обох родів, хоча належить до окремого роду.

Назву виду дано на честь шотландського ботаніка Арчибальда Мензіса (Archibald Menzies), який уперше зібрав його ботанічні зразки.

Назва «дугласія» походить від імені британського ботаніка Девіда Дугласа (David Douglas), який широко популяризував цей вид у Європі.

Природний ареал

Прибережна псевдотсуга займає вузьку смугу вздовж узбережжя Тихого океану.

Поширена:

у південно-західній частині провінції Британська Колумбія (Канада);
у штаті Вашингтон;
в Орегоні;
на заході Каліфорнії.

Особливо великі ліси збереглися:

у горах Каскад;
Береговому хребті;
Олімпійських горах;
горах Сьєрра-Невада (північні райони).

Росте від рівня моря до висоти приблизно 1800 м.

Природні умови зростання

Цей різновид пристосований до океанічного клімату.

Найкраще росте:

за високої вологості повітря;
при великій кількості опадів;
у прохолодному кліматі;
на глибоких родючих ґрунтах;
на добре дренованих вулканічних ґрунтах;
у долинах річок;
на гірських схилах.

Щорічна кількість опадів у місцях природного поширення часто перевищує 1000–2500 мм.

Ботанічний опис

Загальний вигляд

Псевдотсуга прибережна є одним із найбільших хвойних дерев світу.

Основні характеристики:

звичайна висота — 60–75 м;
великі дерева — 80–90 м;
окремі екземпляри перевищують 100 м;
максимальна підтверджена висота — близько 100,3 м;
діаметр стовбура — 2–4,5 м;
у найбільших дерев — понад 5 м.

За розмірами поступається лише окремим видам секвой та евкаліптів.

Тривалість життя

Прибережна псевдотсуга належить до найдовговічніших хвойних дерев.

Середній вік стиглих дерев:

500–800 років.

Окремі екземпляри:

1000–1300 років;
максимально підтверджений вік перевищує 1300 років.

Коренева система

Коренева система:

потужна;
добре розгалужена;
у молодому віці стрижнева;
з віком формується велика система горизонтальних коренів.

На глибоких ґрунтах дерево надзвичайно стійке до сильних вітрів.

Стовбур

Стовбур:

прямий;
циліндричний;
високий;
очищений від гілок на значну висоту.

У старовікових дерев безсучкова частина може перевищувати 40–50 м.

Кора

У молодих дерев:

гладенька;
сірувата;
тонка.

У старих:

темно-коричнева;
товста;
глибоко борозниста;
коркова.

Товщина кори іноді перевищує 30 см, що забезпечує високу стійкість до низових лісових пожеж.

Крона

У молодих дерев:

вузькоконічна;
симетрична;
дуже густа.

У старих:

стає менш правильною;
розташовується високо;
верхівка округлюється.

Хвоя

Хвоя:

плоска;
м’яка;
довжиною 2–4 см;
темно-зелена;
блискуча;
із двома світлими продиховими смугами на нижньому боці.

Розташована навколо пагона спірально, але виглядає дворядною.

При розтиранні має приємний аромат із нотами апельсина, мандарина, ананаса або смоли.

Зберігається на дереві 5–8 років.

Бруньки

Бруньки:

довгі;
вузькі;
гострокінцеві;
червонувато-коричневі;
без смоли.

Шишки

Рослина однодомна.

Чоловічі шишки:

дрібні;
жовто-червоні;
утворюються навесні.

Жіночі шишки:

звисаючі;
довжиною 5–10 см;
яйцеподібно-циліндричні;
світло-коричневі після достигання.

Особливою ознакою є довгі трилопатеві приквіткові луски, що виступають між насінними лусками.

Насіння

Насіння:

світло-коричневе;
довжиною близько 7 мм;
забезпечене тонким крильцем.

Поширюється переважно вітром.

Біологічні особливості

Прибережна псевдотсуга:

одна з найшвидкоросліших хвойних порід;
світлолюбна;
у молодому віці переносить легке затінення;
дуже продуктивна;
потребує високої вологості;
не переносить тривалого заболочення.

Щорічний приріст молодих дерев може перевищувати 1 м.

Цвітіння та плодоношення

Запилення відбувається навесні.

Шишки достигають восени того самого року.

Рясні врожаї насіння повторюються через 4–7 років.

Екологічне значення

Прибережна псевдотсуга формує найпродуктивніші ліси помірного поясу.

Її ліси:

накопичують рекордні обсяги біомаси;
поглинають великі кількості атмосферного вуглецю;
регулюють водний баланс;
захищають ґрунти від ерозії;
забезпечують середовище існування для сотень видів рослин і тварин.

Старовікові ліси прибережної дугласії належать до найцінніших природних екосистем світу.

Деревина

Деревина є однією з найцінніших серед хвойних порід.

Вона:

жовтувато-коричнева;
червонувата;
міцна;
важка;
пружна;
довговічна;
добре обробляється;
має високу несучу здатність.

Господарське значення

Прибережна псевдотсуга є основною лісогосподарською породою західної частини Північної Америки.

Її використовують для виробництва:

конструкційної деревини;
клеєних балок;
мостів;
фанери;
будівельних плит;
шпону;
меблів;
вікон;
дверей;
паркету;
паперу;
целюлози;
суднобудівних конструкцій.

Використання у ландшафтному дизайні

Вид висаджують:

у великих парках;
дендропарках;
ботанічних садах;
лісопарках;
як солітер;
у хвойних композиціях;
для створення захисних насаджень.

Через значні розміри малопридатний для невеликих присадибних ділянок.

Вирощування

Оптимальні умови:

повне сонце;
легка півтінь;
глибокі родючі ґрунти;
кислуватий або нейтральний ґрунт;
добрий дренаж;
постійне зволоження.

Не переносить:

застою води;
сильного засолення;
дуже сухого клімату.

Морозостійкість

Прибережна форма менш морозостійка, ніж скеляста.

Зазвичай витримує температури:

від –20 до –30 °C.

У регіонах із суворими зимами може пошкоджуватися морозами.

Хвороби та шкідники

Основні хвороби:

кореневі гнилі;
шютте;
іржа;
фузаріоз.

Основні шкідники:

короїди;
попелиці;
хермеси;
павутинні кліщі;
пильщики.

Поширення в Україні

В Україні прибережну форму вирощують:

у ботанічних садах;
дендропарках;
дослідних лісових культурах;
приватних колекціях.

Найкраще вона росте:

у Карпатах;
на Закарпатті;
у Поліссі;
у західних областях із достатнім зволоженням.

У центральних і східних регіонах частіше висаджують морозостійкішу скелясту форму.

Відмінності від псевдотсуги скелястої

Основні відмінності прибережної форми:

значно більші розміри;
швидший ріст;
темно-зелена хвоя;
більші шишки;
вища продуктивність;
менша морозостійкість;
потреба у вологішому кліматі.

Охоронний статус

Різновид не має окремого міжнародного природоохоронного статусу. Він входить до складу виду Pseudotsuga menziesii, який оцінюється Міжнародним союзом охорони природи (IUCN) як Least Concern (вид під найменшою загрозою). Незважаючи на це, старовікові ліси прибережної псевдотсуги перебувають під охороною в багатьох національних парках і заповідниках Північної Америки.

Цікаві факти

Прибережна псевдотсуга є найвищим різновидом Pseudotsuga menziesii і одним із найвищих хвойних дерев світу.
Найвищі відомі дерева перевищують 100 м заввишки, а діаметр їхніх стовбурів може сягати понад 5 м.
Старовікові ліси цього різновиду належать до найпродуктивніших лісових екосистем планети.
Шишки легко впізнати за характерними трилопатевими приквітковими лусками, що виступають між насінними лусками.
Деревина прибережної псевдотсуги є однією з найважливіших у світовій деревообробній промисловості завдяки поєднанню міцності, довговічності та відносно невеликої маси.
Цей різновид широко використовують для лісовідновлення, створення високопродуктивних плантацій і озеленення великих паркових територій у країнах із помірним кліматом.