Прикордонні містечка рідко бувають лише географічними точками. Вони нагадують шари старої карти, де кожне століття залишало власний напис, а жоден не стирав попереднього до кінця. Климів — саме таке поселення. Сьогодні воно входить до складу Брянської області Російської Федерації, але його історія значно давніша за сучасні державні кордони. Вона пов’язана зі Стародубщиною, Гетьманщиною, Чернігівщиною, українським козацьким устроєм, старообрядцями, ярмарками та поліським прикордонням, де українська, білоруська й російська культурні традиції протягом століть перепліталися між собою.

Географічне положення

Климів (рос. Климово) розташований на південному заході Брянської області, приблизно за 200 км від Брянська і лише за кільканадцять кілометрів від сучасного українського кордону. Через містечко протікає річка Ірпа, басейн Дніпра. До української Чернігівщини звідси історично було ближче, ніж до Брянська, а господарські та родинні зв’язки з українськими землями формувалися століттями.

Климів лежить у зоні Полісся — краю соснових лісів, заболочених луків, піщаних терас і повільних річок. Ландшафт майже непомітно переходить у природні комплекси північної Чернігівщини.

Походження назви

Назва поселення походить від імені його першого осадчого — Клима Єрмолайовича, старообрядця, який отримав дозвіл заснувати нову слободу у 1708 році.

За переказами та архівними документами, саме він організував перших переселенців, які оселилися між річками Ірпа та Піщана. Від його імені й походить назва Климів.

До заснування містечка

Територія сучасного Климова входила до історичної Стародубщини — одного з найцікавіших прикордонних регіонів Східної Європи.

У різні століття ці землі перебували:

  • у складі Київської Русі;
  • Чернігово-Сіверського князівства;
  • Великого князівства Литовського;
  • Речі Посполитої;
  • Гетьманщини.

Саме тут проходила одна з меж між українськими козацькими землями та московськими володіннями.

Археологічні знахідки свідчать про заселення цієї території ще в ранньослов’янську добу.

Заснування Климова

Офіційною датою заснування поселення вважають 1708 рік.

Тоді стародубський полковник Іван Скоропадський, який незабаром стане гетьманом Лівобережної України, дозволив створити нову слободу для переселенців-старообрядців. Це рішення було частиною політики заселення прикордонних земель Стародубського полку.

Першими мешканцями стали переважно старообрядці, які тікали від церковних переслідувань у Московській державі після реформ патріарха Никона.

Вони принесли із собою:

  • високу грамотність;
  • традиції книжного письма;
  • іконопис;
  • ремесла;
  • торговельні навички.

Климів у складі Стародубського полку

Найважливішим українським періодом історії Климова був XVIII століття.

Поселення виникло на території Топальської сотні Стародубського полку — адміністративно-військової одиниці Гетьманщини.

Стародубський полк був одним із десяти полків Лівобережної України.

Його населення становили переважно українські козаки, міщани та селяни.

Саме в цей час Климів розвивався як прикордонна слобода, що підтримувала торговельні зв’язки з Новгородом-Сіверським, Стародубом, Черніговом і Києвом.

Українська адміністративна традиція залишалася тут відчутною навіть після поступового обмеження автономії Гетьманщини Російською імперією.

Старообрядці

Саме старообрядці визначили характер розвитку містечка.

Вони були відомі:

  • працьовитістю;
  • підприємливістю;
  • високою освітою;
  • книжною культурою;
  • іконописом;
  • ремісничими традиціями.

У XVIII–XIX століттях Климів став одним із найважливіших центрів старообрядництва на південному заході Російської імперії.

Тут діяли молитовні будинки, монастирі, майстерні переписування богослужбових книг.

Чимало місцевих жителів уміли читати й писати ще тоді, коли грамотність у багатьох регіонах залишалася винятком.

Господарство XVIII–XIX століть

Климів поступово перетворився на важливий торговий центр.

Основою економіки були:

  • ярмарки;
  • землеробство;
  • скотарство;
  • млинарство;
  • виробництво цегли;
  • шкіряне виробництво;
  • олійниці;
  • щетинна промисловість.

Місцеві ярмарки збирали купців із Чернігівщини, Стародубщини, Гомельщини та інших прикордонних регіонів.

Торгували зерном, худобою, льоном, полотном, медом, воском, деревиною та ремісничими виробами.

Українська тематика

Попри сучасне входження до складу Росії, історія Климова тісно переплетена з українською.

Найважливіші українські аспекти:

  • заснування відбулося на території Стародубського полку Гетьманщини;
  • дозвіл на заснування видав Іван Скоропадський — майбутній гетьман України;
  • містечко протягом тривалого часу адміністративно належало до Чернігівської губернії;
  • місцеве населення підтримувало активні господарські й родинні зв’язки з Черніговом, Новгородом-Сіверським та іншими українськими містами;
  • українські мовні та культурні впливи були звичним явищем у прикордонному середовищі XVIII–XIX століть.

Саме тому Климів можна розглядати як частину ширшого історичного простору Стародубщини — регіону, історія якого є спільною для української та російської історіографії, але має виразний зв’язок із козацькою Україною.

Климів у складі Чернігівської губернії

Наприкінці XVIII століття, після остаточної ліквідації полкового устрою Гетьманщини, Климів утратив своє місце в адміністративній системі Стародубського полку. Територія увійшла спочатку до Новгород-Сіверського намісництва, а з 1802 року — до Новозибківського повіту Чернігівської губернії Російської імперії. Цей адміністративний статус зберігався понад століття.

Саме перебування у складі Чернігівської губернії визначило господарський і культурний розвиток містечка. Торговельні дороги, ярмарки, родинні зв’язки та пересування населення орієнтувалися не лише на Стародуб і Гомель, а й на Чернігів, Новгород-Сіверський, Сосницю та інші міста історичної Сіверщини.

На початку XIX століття Климів уже мав статус посаду — торговельно-ремісничого поселення, що користувалося певними економічними привілеями. Тут регулярно проводилися великі ярмарки, на які приїздили купці з українських, білоруських і російських земель.

Економічний розвиток у XIX столітті

Протягом XIX століття господарство Климова поступово диверсифікувалося.

Основними напрямами були:

  • землеробство;
  • вирощування льону;
  • тваринництво;
  • торгівля;
  • млинарство;
  • шкіряне виробництво;
  • цегельні;
  • олійниці;
  • щетинна промисловість.

Особливу роль відігравали ярмарки, які стали економічним осередком усього прикордонного регіону. Через Климів проходили торгові шляхи між Чернігівщиною, Стародубщиною, Гомельщиною та центральними районами Російської імперії.

Значна частина населення займалася також кустарними ремеслами. Місцеві майстри виготовляли дерев’яний посуд, полотна, сільськогосподарський реманент, шкіряні вироби та предмети побуту.

Старообрядницький духовний центр

У XIX столітті Климів став одним із найважливіших центрів старообрядництва на південному заході Російської імперії.

Тут існували:

  • старообрядницькі молитовні будинки;
  • жіночий Казанський монастир;
  • іконописні майстерні;
  • майстерні переписування богослужбових книг.

Старообрядці зберігали давні церковні традиції, особливу систему освіти та книжної культури. Їхні громади вирізнялися високою грамотністю, дисципліною та господарською активністю. Саме вони значною мірою сформували архітектурне й культурне обличчя містечка.

Населення

Протягом XIX століття населення Климова поступово зростало.

Його основу становили:

  • старообрядці;
  • православні;
  • українські переселенці;
  • ремісники;
  • торговці;
  • селяни навколишніх сіл.

Прикордонне положення сприяло змішанню мовних традицій. У побуті можна було почути різні східнослов’янські говірки, серед яких простежувалися риси українських сіверських діалектів.

Український мовний і культурний вплив

Климів належить до історичної Стародубщини — регіону, який протягом кількох століть перебував у тісному зв’язку з українською історією.

У XVIII–XIX століттях:

  • адміністративне управління тривалий час спиралося на козацькі традиції;
  • значна частина населення підтримувала постійні контакти з Чернігівщиною;
  • ярмарки об’єднували українських, білоруських і російських купців;
  • родинні шлюби по обидва боки сучасного державного кордону були звичайним явищем.

У працях українських істориків XIX століття, зокрема Олександра Лазаревського та Дмитра Багалія, Климів згадується як поселення історичної Стародубщини, що розвивалося в руслі історії колишньої Гетьманщини.

Водночас сучасна історіографія України й Росії по-різному інтерпретує політичну належність Стародубщини в різні історичні періоди. Незмінним залишається те, що регіон мав тісні історичні, господарські та культурні зв’язки з українськими землями.

Початок XX століття

На початку XX століття Климів залишався невеликим торговельним центром.

Працювали:

  • ремісничі майстерні;
  • млини;
  • приватні крамниці;
  • школи;
  • поштове відділення;
  • земська лікарня.

Життя містечка визначалося сільським господарством і торгівлею. Залізничні комунікації сусідніх міст значно розширили економічні можливості регіону.

Революції та громадянська війна

Події 1917–1921 років суттєво вплинули на життя Климова.

Після падіння Російської імперії влада в містечку неодноразово змінювалася. Тут діяли різні політичні сили, а прикордонний характер регіону робив його важливим у військово-політичному відношенні.

У 1919 році Климів було виведено зі складу Чернігівської губернії й передано до новоствореної Гомельської губернії РСФРР. Пізніше адміністративна належність змінювалася ще кілька разів, аж поки 1944 року селище остаточно не ввійшло до складу Брянської області.

Радянський період

У 1938 році Климів отримав статус селища міського типу. У радянський час розвивалися харчова промисловість, деревообробка, переробка сільськогосподарської продукції та будівельні підприємства. Працювали школи, бібліотеки, будинок культури, лікарня та інші соціальні установи.

Після Другої світової війни містечко стало адміністративним центром Климівського району й залишалося типовим районним центром південного заходу Брянщини.

Друга світова війна

Німецько-радянська війна різко змінила життя Климова. Уже в серпні 1941 року селище було окуповане військами нацистської Німеччини. Майже два роки воно перебувало в зоні окупації, яка супроводжувалася реквізиціями, примусовими роботами, репресіями проти мирного населення та боротьбою партизанських загонів у навколишніх поліських лісах.

Прикордонне положення місцевості сприяло активній діяльності радянського партизанського руху. Ліси Брянщини, Чернігівщини та Гомельщини були одним із найбільших районів партизанської боротьби на східноєвропейському театрі війни.

У вересні 1943 року, під час Чернігівсько-Прип’ятської наступальної операції, Климів було звільнено радянськими військами. Після війни значну частину житлової забудови та господарства довелося відновлювати практично заново.

Повоєнний розвиток

У другій половині XX століття Климів залишався адміністративним центром району.

Основними напрямами економіки були:

  • харчова промисловість;
  • деревообробка;
  • виробництво будівельних матеріалів;
  • сільське господарство;
  • переробка молока;
  • торгівля;
  • транспортне обслуговування навколишніх сіл.

У селищі працювали:

  • середні школи;
  • професійні навчальні заклади;
  • районна лікарня;
  • бібліотеки;
  • будинок культури;
  • музична школа.

Як і багато районних центрів прикордоння, Климів жив неквапливим ритмом. Великої промисловості тут не виникло, натомість зберігалося значення місцевого адміністративного та торговельного осередку.

Чорнобильська катастрофа

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року істотно вплинула й на Климівський район.

Через близькість до українського Полісся частина території району зазнала радіоактивного забруднення. У деяких населених пунктах були запроваджені спеціальні режими господарювання, проводився постійний радіологічний контроль, а мешканці отримували відповідні соціальні пільги.

Наслідки аварії відчувалися ще багато десятиліть, хоча рівень забруднення був значно нижчим, ніж у найбільш постраждалих районах України та Білорусі.

Климів після розпаду СРСР

Після 1991 року Климів опинився поблизу міжнародного кордону між Росією та незалежною Україною.

Якщо раніше адміністративний кордон мав переважно формальний характер, то тепер він став державним. Попри це, ще протягом багатьох років мешканці обох сторін підтримували тісні контакти.

Для місцевих жителів були звичними:

  • родинні поїздки;
  • торгівля;
  • навчання;
  • спільні культурні заходи;
  • відвідування церков;
  • сезонні роботи.

Українська Чернігівщина залишалася найближчим сусідом Климова як у географічному, так і в людському вимірі.

Події після 2014 року

Після початку російсько-українського конфлікту у 2014 році життя прикордонного району поступово змінилося.

Зросло значення державного кордону, посилився прикордонний режим, скоротилися традиційні економічні та родинні контакти.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Климівський район опинився безпосередньо біля зони бойових дій. Прикордонна територія неодноразово ставала предметом повідомлень про обстріли, інциденти та посилення військової присутності. Незалежно перевірити всі повідомлення сторін конфлікту не завжди можливо, тому інформація про окремі події часто залишається предметом взаємно суперечливих тверджень.

Архітектура

Климів не має великої кількості визначних архітектурних пам’яток.

Основу забудови становлять:

  • одноповерхові приватні будинки;
  • адміністративні споруди XX століття;
  • житлові квартали радянського часу;
  • будівлі соціальної інфраструктури.

Історична забудова частково збереглася у центральній частині селища, хоча значна її частина була втрачена внаслідок воєн та перебудов.

Культурна спадщина

Попри скромні розміри, Климів зберігає традиції прикордонної культури.

Тут історично переплелися:

  • українські;
  • білоруські;
  • російські;
  • старообрядницькі традиції.

Саме це поєднання визначало місцевий фольклор, кухню, народний одяг і ремесла.

Старообрядницька книжна культура залишила помітний слід у духовному житті містечка.

Освіта

У Климові працюють:

  • дошкільні заклади;
  • загальноосвітні школи;
  • дитяча школа мистецтв;
  • бібліотеки;
  • спортивні секції.

Освітня система традиційно обслуговує не лише саме селище, а й навколишні села району.

Економіка

Основними галузями сучасної економіки залишаються:

  • сільське господарство;
  • харчова промисловість;
  • деревообробка;
  • торгівля;
  • сфера послуг;
  • транспортне забезпечення.

Важливу роль відіграє вирощування зернових культур, картоплі та кормових рослин, а також молочне тваринництво.

Визначні місця

До найцікавіших об’єктів належать:

  • історичний центр селища;
  • старообрядницькі культові споруди;
  • меморіали Другої світової війни;
  • краєзнавчі експозиції;
  • навколишні поліські ліси.

Багато історичних пам’яток пов’язані не стільки з архітектурою, скільки з історією Стародубщини та старообрядницьких громад.

Українська історична спадщина

Для української історії Климів цікавий передусім як частина історичної Стародубщини.

Його зв’язок з Україною простежується у кількох вимірах:

  • поселення виникло в межах Стародубського полку Гетьманщини;
  • його заснування санкціонував Іван Скоропадський — майбутній гетьман України;
  • понад сто років Климів перебував у складі Чернігівської губернії;
  • економічне життя було тісно пов’язане з Черніговом, Новгородом-Сіверським і всією Сіверщиною;
  • у місцевих говірках і побутовій культурі тривалий час зберігалися риси українського прикордоння.

Саме тому історія Климова є прикладом того, як сучасні державні кордони не завжди збігаються з історичними та культурними процесами минулих століть.

Цікаві факти

  • Климів заснували старообрядці, які переселилися сюди після церковного розколу XVII століття.
  • Поселення виникло на території історичної Гетьманщини.
  • Засновником вважають Клима Єрмолайовича, ім’ям якого названо селище.
  • Протягом XIX століття Климів був одним із найбільших центрів старообрядництва на південному заході Російської імперії.
  • До початку XX століття поселення входило до Чернігівської губернії.
  • Район зазнав впливу радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.

Хронологія

1708 — заснування Климова.

1708–1781 — у складі Стародубського полку Гетьманщини.

1782 — ліквідація полкового устрою.

1802 — входження до Чернігівської губернії.

XIX століття — розвиток ярмарків і старообрядницьких громад.

1919 — адміністративне виведення зі складу Чернігівської губернії.

1938 — отримання статусу селища міського типу.

1941–1943 — німецька окупація.

1944 — включення до Брянської області.

1986 — наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

1991 — Климів стає прикордонним населеним пунктом Російської Федерації після розпаду СРСР.

2022 — прикордонний район опиняється поблизу району активних бойових дій.

Пам’ять прикордонного містечка

Пол Теру не раз писав, що справжній характер місцевості відкривається не у великих столицях, а на окраїнах, де карти стираються повільніше, ніж людська пам’ять. Климів належить саме до таких місць.

Його вулиці не вражають пишною архітектурою, а площі не заповнені натовпами туристів. Проте уважний подорожній швидко помітить інше. Старі торгові дороги, поліські ліси, назви річок і пам’ять про ярмарки розповідають про край, який століттями був місцем зустрічі різних традицій. Тут перетиналися козацький світ Гетьманщини, громади старообрядців, адміністративні порядки Російської імперії та господарські зв’язки Чернігівщини.

Сучасний державний кордон надав цьому простору нового політичного значення, але не зміг повністю стерти історичну пам’ять. Вона зберігається у старих документах, місцевих переказах, у назвах поселень і в долях родин, чиє життя тривалий час не вкладалося в рамки сучасних кордонів.

Саме тому Климів варто сприймати не лише як районний центр Брянської області, а як частину історичної Сіверщини — прикордонного краю, де історія ніколи не була одновимірною, а кожне покоління залишало власний слід на старій поліській дорозі.

Дещо інше: