Є міста, що виростають навколо фортець, портів чи княжих дворів. А є такі, що народжуються серед лісів — спочатку як прихисток для втікачів, а згодом перетворюються на великі промислові осередки. Клинці належать саме до таких міст. Сьогодні це друге за чисельністю населення місто Брянської області Російської Федерації, однак його історія значно ширша за сучасні адміністративні межі. Вона починається на землях історичної Стародубщини — частини Гетьманщини, де українські козацькі традиції, старообрядницька культура та економічні зв’язки Чернігівщини сформували особливий прикордонний світ.

Географічне положення

Клинці розташовані на південному заході Брянської області, на річці Московці — притоці Туросни, що належить до басейну Дніпра. Місто лежить неподалік сучасного українського кордону, а природні умови майже непомітно переходять у поліські ландшафти Чернігівщини.

Через місто проходять важливі автомобільні й залізничні шляхи, які історично поєднували Стародубщину, Чернігівщину, Гомельщину та центральні райони Росії.

Походження назви

Назва міста походить від імені його засновника — старообрядця Василя Афанасійовича Клинцова.

За архівними документами, у 1707 році він разом із кількома родинами оселився серед густих лісів на території Стародубського полку. Саме від його прізвища нова слобода отримала назву Клинцова, яка згодом трансформувалася у сучасні Клинці.

До заснування міста

Територія сучасних Клинців належить до історичної Стародубщини.

У різні епохи вона входила до складу:

  • Чернігово-Сіверського князівства;
  • Великого князівства Литовського;
  • Речі Посполитої;
  • Гетьманщини;
  • Російської імперії.

У XVII столітті ці землі стали частиною Стародубського полку — одного з найбільших полків Лівобережної України. Саме козацький адміністративний устрій визначав життя краю до реформ Катерини II.

Заснування Клинців

Офіційною датою заснування вважають 1707 рік.

Першими мешканцями стали старообрядці, які тікали від переслідувань після церковної реформи патріарха Никона.

Їх прихистили землі, що належали Стародубському полку. Полкова адміністрація та місцевий землевласник не перешкоджали колонізації, оскільки освоєння прикордонних територій відповідало інтересам регіону. Після подій Великої Північної війни Петро І офіційно закріпив за поселенцями право на ці землі.

Клинці у складі Стародубського полку

Найдавніша історія Клинців нерозривно пов’язана з Гетьманщиною.

У XVIII столітті містечко входило до Стародубського полку — адміністративної та військової одиниці козацької держави.

Саме тут діяли:

  • полкова адміністрація;
  • козацьке судочинство;
  • система сотень;
  • традиції місцевого самоврядування.

Українська адміністративна система проіснувала до 1781 року, коли імперський уряд ліквідував полковий устрій.

Старообрядці

Саме старообрядці визначили характер розвитку Клинців.

Вони принесли із собою:

  • високу грамотність;
  • традиції переписування книг;
  • іконопис;
  • ремісничу майстерність;
  • підприємницький досвід.

Уже в XVIII столітті містечко стало одним із найбільших центрів старообрядництва на території Стародубщини.

Тут діяли друкарня духовної літератури, молитовні будинки, монастирі та численні ремісничі майстерні.

Отримання статусу посаду

У 1782 році Клинці отримали статус посаду.

Це стало важливою віхою розвитку.

Посад мав ширші торговельні права, що сприяло розвитку:

  • ярмарків;
  • ремесел;
  • підприємництва;
  • текстильного виробництва.

Населення швидко зростало, а містечко ставало дедалі важливішим економічним центром регіону.

Чернігівська губернія

Після ліквідації полкового устрою Клинці увійшли до складу Чернігівської губернії.

Саме цей період став часом найбільшого економічного піднесення міста.

Протягом XIX століття Клинці перетворилися на найбільший центр текстильної промисловості всієї Чернігівської губернії.

Сучасники називали місто «Манчестером Чернігівської губернії».

До кінця XIX століття тут виробляли понад дев’ять десятих усієї текстильної продукції губернії. Працювали суконні, панчішні, шкіряні, чавуноливарні, миловарні та цегельні підприємства.

Промислова революція

Клинці стали одним із найважливіших промислових центрів історичної Чернігівщини.

У XIX столітті тут працювали:

  • суконні фабрики;
  • панчішні виробництва;
  • ткацькі підприємства;
  • шкіряні заводи;
  • чавуноливарні;
  • друкарні;
  • банки;
  • торговельні контори.

Наприкінці століття місто вже мало електричне освітлення, розвинену банківську систему та мережу навчальних закладів. У промисловому розвитку воно значно випереджало більшість міст тодішньої Чернігівської губернії.

Українська тематика

Попри сучасну належність до Росії, історія Клинців тісно пов’язана з українським історичним простором.

Це підтверджують кілька важливих фактів:

  • місто виникло на території Стародубського полку Гетьманщини;
  • понад століття входило до складу Чернігівської губернії;
  • було одним із головних промислових центрів історичної Чернігівщини;
  • у 1918 році, відповідно до Брестського миру, певний час перебувало у складі Чернігівської губернії Української Народної Республіки;
  • економічні й культурні зв’язки з Черніговом, Новгородом-Сіверським і Стародубом визначали розвиток міста протягом XVIII–XIX століть.

Початок XX століття

На межі XIX і XX століть Клинці вже були одним із найбільших промислових центрів історичної Чернігівщини. Місто стрімко зростало завдяки текстильній промисловості, яка визначала його економічний розвиток.

На початку XX століття тут діяли:

  • великі суконні фабрики;
  • панчішні виробництва;
  • чавуноливарні заводи;
  • шкіряні підприємства;
  • миловарні;
  • цегельні заводи;
  • банки;
  • поштово-телеграфне відділення;
  • навчальні заклади.

У 1887 році Клинці отримали залізничне сполучення, що ще більше посилило їхню роль як промислового та торговельного центру. До 1900 року місто було електрифіковане — для провінційного посаду це було значним досягненням.

Революції та Українська Народна Республіка

Події 1917 року докорінно змінили життя Клинців.

Після падіння Російської імперії місто опинилося в центрі боротьби різних політичних сил. Завдяки своєму розташуванню на території колишньої Чернігівської губернії воно стало важливим пунктом під час подій Української революції.

Відповідно до умов Брестського мирного договору навесні 1918 року Клинці перебували у складі Чернігівської губернії Української Народної Республіки. У квітні 1918 року місто було зайняте австро-німецькими військами, які підтримували владу Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після зміни військово-політичної ситуації наприкінці 1918 року влада в місті неодноразово переходила до різних сторін громадянської війни.

У 1919 році Клинці були передані зі складу Чернігівської губернії до Гомельської губернії РСФРР, що остаточно розірвало їхній адміністративний зв’язок із Чернігівщиною.

Радянська доба

У 1925 році Клинці офіційно отримали статус міста.

Після адміністративних реформ вони стали центром Клинцовського округу, а згодом — одним із найбільших міст південного заходу Брянщини.

Радянська влада продовжила розвиток промисловості.

Основними галузями залишалися:

  • текстильне виробництво;
  • машинобудування;
  • харчова промисловість;
  • деревообробка;
  • будівельна індустрія.

У місті відкривалися нові школи, технікуми, лікарні, будинки культури, бібліотеки та спортивні споруди.

Друга світова війна

Після початку німецько-радянської війни Клинці були окуповані восени 1941 року.

Майже два роки місто перебувало під німецькою владою. Окупація супроводжувалася репресіями, примусовими роботами, депортаціями та знищенням єврейської громади.

Навколишні ліси стали одним із центрів партизанського руху. На Брянщині діяли численні радянські партизанські з’єднання, які проводили диверсії на комунікаціях противника.

У вересні 1943 року Клинці були звільнені військами Червоної армії.

Після війни місто довелося значною мірою відбудовувати.

Повоєнний розвиток

У другій половині XX століття Клинці залишалися одним із головних промислових центрів Брянської області.

Працювали:

  • текстильні комбінати;
  • автокрановий завод;
  • велосипедне виробництво;
  • підприємства легкої промисловості;
  • харчові комбінати;
  • будівельні організації.

Населення міста швидко збільшувалося.

Будувалися нові житлові квартали, школи, лікарні, заклади культури та спортивні комплекси.

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року істотно вплинула і на Клинці.

Через близькість до українського Полісся частина Клинців і навколишнього району зазнала радіоактивного забруднення.

Упродовж наступних десятиліть проводилися:

  • радіологічний контроль;
  • медичне спостереження населення;
  • спеціальні програми соціального захисту;
  • екологічний моніторинг.

Хоча рівень забруднення був значно нижчим, ніж у зоні відчуження, Чорнобиль став важливою сторінкою історії міста.

Клинці після 1991 року

Після розпаду СРСР Клинці стали одним із найбільших прикордонних міст Російської Федерації.

Близькість до Чернігівської області України довгий час сприяла активним економічним і культурним контактам.

Для місцевих мешканців були звичними:

  • родинні поїздки;
  • прикордонна торгівля;
  • спільні культурні заходи;
  • ділові контакти;
  • навчання в сусідніх регіонах.

Історичні зв’язки із Сіверщиною залишалися відчутними навіть після появи державного кордону.

Події після 2014 року

Після початку російсько-українського конфлікту у 2014 році прикордонне значення Клинців суттєво зросло.

Із 2022 року місто опинилося поблизу району бойових дій. Через прикордонне розташування воно неодноразово згадувалося в офіційних повідомленнях сторін конфлікту щодо безпекової ситуації. Незалежне підтвердження окремих оперативних повідомлень часто є неможливим, тому їх слід розглядати з обережністю.

Населення

Сучасні Клинці є другим за чисельністю населення містом Брянської області.

Протягом історії тут жили:

  • старообрядці;
  • православні;
  • єврейська громада;
  • українці;
  • білоруси;
  • росіяни.

Саме багатокультурний характер прикордоння сформував своєрідне історичне обличчя міста.

Українська історична спадщина

Український вимір історії Клинців є одним із найвиразніших серед міст сучасної Брянської області.

Про це свідчать такі факти:

  • місто виникло на території Стародубського полку Гетьманщини;
  • понад сто років входило до Чернігівської губернії;
  • у XIX столітті було найбільшим текстильним центром Чернігівщини;
  • у 1918 році входило до Чернігівської губернії Української Народної Республіки відповідно до Брестського миру;
  • економічно й культурно тяжіло до історичної Сіверщини.

Українські історики розглядають Клинці як важливу частину історичної Стародубщини — регіону, що протягом XVII–XVIII століть був складовою козацької держави, а пізніше тривалий час залишався пов’язаним із Чернігівською губернією.

Архітектура

Попри стрімкий промисловий розвиток XIX століття, Клинці зберегли окремі пам’ятки різних історичних епох. Старий центр міста поєднує забудову кінця XVIII — початку XX століття з громадськими будівлями радянського періоду.

Найхарактернішими рисами міської архітектури є:

  • колишні купецькі особняки;
  • будинки текстильних фабрикантів;
  • адміністративні споруди XIX століття;
  • старообрядницькі храми;
  • православні церкви;
  • промислова архітектура фабрик.

Хоча значна частина історичної забудови була втрачена під час воєн і перебудов XX століття, місто й сьогодні зберігає риси великого промислового центру колишньої Чернігівської губернії.

Старообрядницька спадщина

Особливе місце в історії Клинців посідає старообрядницька культура.

У XVIII–XIX століттях місто було одним із головних духовних центрів старообрядців на всій території західної частини Російської імперії.

Тут існували:

  • численні молитовні будинки;
  • жіночі монастирі;
  • іконописні майстерні;
  • школи;
  • книгописні майстерні.

Клинцівські майстри славилися виготовленням ікон у традиціях допетровської Русі, а місцеві переписувачі богослужбових книг користувалися авторитетом далеко за межами Стародубщини.

Освіта і культура

Ще у XIX столітті Клинці належали до найбільш освічених міст регіону.

Працювали:

  • чоловічі й жіночі училища;
  • парафіяльні школи;
  • бібліотеки;
  • друкарні;
  • приватні навчальні заклади.

Сьогодні в місті функціонують:

  • загальноосвітні школи;
  • гімназії;
  • технікуми;
  • заклади професійної освіти;
  • музичні школи;
  • будинки культури;
  • бібліотеки.

Краєзнавчий музей знайомить із розвитком старообрядництва, текстильної промисловості та історією Стародубщини.

Промисловість і економіка

Традиції промислового виробництва залишаються важливою складовою життя Клинців.

Основними галузями є:

  • машинобудування;
  • виробництво автокранів;
  • текстильна промисловість;
  • легка промисловість;
  • меблеве виробництво;
  • деревообробка;
  • харчова промисловість;
  • торгівля.

Хоча після розпаду СРСР частина великих підприємств скоротила виробництво, Клинці й нині залишаються одним із найбільших економічних центрів південного заходу Брянської області.

Транспорт

Місто є важливим транспортним вузлом прикордонного регіону.

Через нього проходять:

  • автомобільні магістралі;
  • залізничні лінії;
  • автобусні маршрути міжрайонного значення.

Історично транспортні шляхи поєднували Клинці з Черніговом, Новгородом-Сіверським, Стародубом, Гомелем і Брянськом.

Визначні місця

До найцікавіших пам’яток міста належать:

  • Петропавлівський кафедральний собор;
  • старообрядницькі культові споруди;
  • історична забудова центральної частини;
  • краєзнавчий музей;
  • пам’ятники діячам міської історії;
  • меморіали Другої світової війни;
  • старі фабричні корпуси XIX століття.

Окрему історичну цінність мають колишні текстильні підприємства, що нагадують про промисловий розквіт міста.

Український історичний вимір

Клинці є одним із найяскравіших прикладів того, як історичні процеси не збігаються із сучасними державними кордонами.

Український вимір міста проявляється у кількох площинах.

Передусім воно виникло на території Стародубського полку — адміністративної одиниці Гетьманщини, яка понад століття залишалася частиною українського козацького устрою.

Після ліквідації полкового устрою місто ще довго входило до складу Чернігівської губернії, а його економічні зв’язки були орієнтовані на історичну Сіверщину.

Саме тут сформувався найбільший промисловий центр губернії, який забезпечував значну частину її текстильного виробництва.

Під час Української революції 1917–1921 років Клинці певний час адміністративно входили до Чернігівської губернії Української Народної Республіки відповідно до умов Брестського миру.

Навіть після передачі міста до складу РСФРР у 1919 році культурні та родинні контакти з українською Чернігівщиною ще довго залишалися невід’ємною частиною життя місцевих мешканців.

Відомі уродженці

Із Клинцями пов’язане життя:

  • підприємців-текстильників XIX століття;
  • діячів старообрядницької культури;
  • педагогів;
  • інженерів;
  • військових;
  • митців і науковців, які працювали в різних галузях у Російській імперії та СРСР.

Найбільший внесок місто зробило саме у розвиток промислового підприємництва та старообрядницької духовної культури.

Цікаві факти

  • Клинці були засновані старообрядцями у 1707 році.
  • Назва походить від прізвища засновника Василя Клинцова.
  • Місто виникло на території Стародубського полку Гетьманщини.
  • У XIX столітті Клинці називали «Манчестером Чернігівської губернії».
  • Тут виробляли більшу частину суконної продукції губернії.
  • Клинці були одним із найбільших центрів старообрядництва в Східній Європі.
  • Після аварії на Чорнобильській АЕС місто належало до територій, що зазнали радіоактивного забруднення.
  • Сьогодні це друге за чисельністю населення місто Брянської області.

Хронологія

1707 — заснування Клинців старообрядцями.

1708–1781 — місто перебуває у складі Стародубського полку Гетьманщини.

1782 — отримання статусу посаду.

1802 — входження до Чернігівської губернії.

XIX століття — промисловий розквіт і перетворення на найбільший текстильний центр губернії.

1887 — відкриття залізничного сполучення.

1918 — перебування у складі Чернігівської губернії Української Народної Республіки відповідно до умов Брестського миру.

1919 — передача до Гомельської губернії РСФРР.

1925 — отримання статусу міста.

1941–1943 — німецька окупація.

1944 — включення до Брянської області.

1986 — наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

1991 — Клинці стають прикордонним містом Російської Федерації.

2022 — через близькість до українського кордону місто опиняється в зоні підвищеної безпекової уваги.

Пам’ять прикордонного міста

Подорожуючи прикордонними землями, Пол Теру не шукав лише визначні пам’ятки. Його цікавили місця, де історія говорить тихо, але не перестає говорити зовсім. Клинці належать саме до таких міст.

На перший погляд це звичайний промисловий центр із широкими вулицями, фабричними корпусами та кварталами різних епох. Але варто придивитися уважніше — і за сучасним містом проступає інше. Місто старообрядців, які шукали свободи совісті. Місто козацького прикордоння, де ще пам’ятали полкові традиції Стародубщини. Місто купців, що торгували з Черніговом, Новгородом-Сіверським і Києвом, перетворивши лісову слободу на один із найбільших промислових центрів історичної Чернігівщини.

Сучасні кордони змінили політичну карту, але не здатні повністю стерти пам’ять про попередні століття. У назвах старих кварталів, у старообрядницьких святинях, у фабричних будівлях і навіть у напрямках давніх доріг зберігається історія великого прикордонного світу, де українська, білоруська й російська традиції не існували окремо, а формували спільний культурний простір.

Саме тому Клинці залишаються не лише важливим містом сучасної Брянщини, а й одним із ключових історичних центрів Стародубщини — краю, який нагадує, що справжня історія завжди ширша за політичні межі й довша за людське життя.

Дещо інше: