Мобільний 57 мм зенітно-артилерійський комплекс С-60 на озброєнні Сил оборони України

С-60 — радянський 57-мм зенітно-артилерійський комплекс, основу якого становить автоматична зенітна гармата АЗП-57. Розроблений у другій половині 1940-х років для боротьби з літаками та іншими повітряними цілями, він був прийнятий на озброєння Радянської армії у 1950 році.

Комплекс став одним із найпоширеніших радянських зенітних артилерійських засобів і експортувався до багатьох країн світу. Попри створення понад 70 років тому, окремі гармати С-60 у XXI столітті залишаються в експлуатації, а під час російсько-української війни українські військові використовують їх також для ураження наземних цілей.

У початковому вигляді С-60 являв собою буксировану зенітну систему, яка могла працювати у складі батареї з централізованим наведенням від системи управління вогнем. У сучасних умовах в Україні гармати цього типу часто перетворюють на мобільні установки, встановлюючи їх на вантажні автомобілі або інші шасі. Саме така імпровізована автомобільна конфігурація дала С-60 нову роль як мобільної артилерійської системи.

Історія створення

Розроблення нової 57-мм автоматичної зенітної гармати розпочалося в СРСР у 1944 році. Основним розробником виступав колектив Науково-дослідного інституту №58 (НДІ-58) під керівництвом Василя Грабіна; безпосередню конструкторську роботу очолював Лев Локтєв. У проєкті також використовувалися теоретичні напрацювання Михайла Логінова.

Необхідність нової гармати була пов’язана зі швидким розвитком бойової авіації наприкінці Другої світової війни. Існуюча радянська 37-мм автоматична зенітна гармата 61-К вже не повністю відповідала перспективним вимогам до боротьби з літаками, що ставали швидшими, висотнішими та краще захищеними.

Нову систему планували зробити здатною вести ефективний вогонь по повітряних цілях на значно більшій висоті, забезпечуючи при цьому високу скорострільність та автоматичне перезаряджання.

Розроблення велося на конкурсній основі. Свої варіанти 57-мм автоматичної зенітної гармати запропонували кілька конструкторських колективів. Найбільш успішною стала система НДІ-58.

Випробування

Дослідний зразок С-60 пройшов полігонні випробування наприкінці 1946 року на Донгузькому полігоні.

Під час випробувань були виявлені окремі недоліки конструкції, після чого гармату доопрацювали.

У 1949 році вдосконалений зразок пройшов додаткові випробування. За результатами робіт система була рекомендована до прийняття на озброєння.

Прийняття на озброєння

У січні 1950 року радянська армія прийняла систему на озброєння під офіційним позначенням «57-мм автоматична зенітна гармата С-60».

Гармата стала основою нового зенітно-артилерійського комплексу, який отримав назву С-60.

Система призначалася для централізованої боротьби з повітряними цілями та могла використовуватися як окрема гармата або як елемент зенітної батареї з централізованим керуванням вогнем.

Серійне виробництво

Серійне виробництво С-60 було організовано на заводі №4 у Красноярську, відомому як завод імені Ворошилова.

За даними музейних та довідкових джерел, серійний випуск у СРСР тривав приблизно з 1950 до 1957 року, а загальний обсяг виробництва становив близько 5725 гармат.

Велика кількість вироблених систем, а також масштабний експорт зробили С-60 одним із найбільш поширених післявоєнних радянських зенітних гарматних комплексів.

Конструкція

С-60 являє собою одноствольну автоматичну зенітну гармату на чотириколісному лафеті.

У складі гармати можна виділити:

ствол із дульним пристроєм;
автоматичний затвор;
механізми відкату та накату;
механізм досилання;
приймач боєприпасів;
механізм подачі;
станину;
приводи горизонтального та вертикального наведення;
прицільне обладнання;
електричне обладнання;
боєукладку;
чотириколісний хід;
гідравлічні або механічні механізми переведення з похідного положення в бойове.

Однією з важливих особливостей конструкції було використання автоматичного циклу заряджання після пострілу. Це дозволило отримати високий темп стрільби для гармати такого калібру.

Автоматична гармата АЗП-57

Основним бойовим елементом комплексу є АЗП-57 — автоматична зенітна гармата калібру 57 мм.

Саме АЗП-57 іноді називають просто «С-60», хоча технічно С-60 — це комплекс, а АЗП-57 — його гармата.

Калібр ствола становить 57 мм.

Ствол має довжину приблизно 4,1–4,4 м, залежно від способу вимірювання та джерела. Українські військові довідкові матеріали наводять довжину ствола близько 4110 мм.

Принцип роботи автоматики

Автоматика гармати забезпечує механізоване виконання циклу після пострілу.

Після пострілу відбувається відкат рухомих частин, екстракція стріляної гільзи, подача нового пострілу та його досилання в патронник.

У конструкції застосовано примусове досилання патрона та автоматичну екстракцію стріляної гільзи. Саме ці механізми дозволили досягнути темпу стрільби понад 100 пострілів за хвилину.

Боєприпас

С-60 використовує унітарний постріл калібру 57×348 мм SR.

До номенклатури боєприпасів входили різні типи снарядів, насамперед:

осколково-трасуючі;
осколково-запалювальні або інші спеціалізовані зенітні;
бронебійно-трасуючі;
бронебійні варіанти для стрільби по наземних цілях.

Українські джерела, описуючи сучасне застосування, згадують осколково-трасуючі та бронебійно-трасуючі боєприпаси.

Осколково-трасуючі снаряди

Основним типом боєприпасу для боротьби з повітряними цілями був осколково-трасуючий снаряд.

При підриві він утворює поле уламків, а трасер дозволяє спостерігати траєкторію польоту.

Для зенітної стрільби особливо важливою є здатність снаряда створювати уражаючу зону поблизу цілі, оскільки пряме попадання по швидкій повітряній цілі є складним.

Бронебійно-трасуючі снаряди

Бронебійні боєприпаси розширюють можливості гармати за межами протиповітряної оборони.

При стрільбі по наземних цілях 57-мм гармата здатна уражати легкоброньовану техніку, бронетранспортери, автомобілі, польові укріплення та живу силу.

Саме ця властивість стала особливо важливою під час сучасного використання С-60 в Україні.

Початкова швидкість

Початкова швидкість снаряда становить приблизно 1000 м/с.

Висока початкова швидкість забезпечує настильну траєкторію та скорочує час польоту снаряда до цілі.

Ця характеристика також пояснює можливість використання С-60 для стрільби по наземних об’єктах на значній дальності.

Темп стрільби

Технічна скорострільність С-60 становить приблизно 105–120 пострілів за хвилину.

Практична скорострільність нижча — близько 70 пострілів за хвилину.

Різниця між технічною та практичною скорострільністю пояснюється необхідністю роботи розрахунку, подавання боєприпасів, коригування вогню та іншими обмеженнями реальної експлуатації.

Живлення боєприпасами

Боєприпаси подаються до гармати за допомогою спеціального механізму.

У довідкових джерелах зазначається використання обойм по чотири постріли.

Боєприпаси доставляються до гармати розрахунком, що обмежує тривалість безперервної інтенсивної стрільби.

Наведення

С-60 стала однією з перших радянських польових зенітних гармат, у яких було реалізовано дистанційне електричне наведення.

Для цього використовувалася система ЕСП-57, яка могла забезпечувати синхронну наводку кількох гармат батареї.

За даними музейних джерел, система дозволяла централізовано наводити до восьми гармат С-60 на ціль.

Система управління вогнем

С-60 була задумана не як ізольована гармата, а як елемент цілісної зенітної батареї.

До комплексу могли входити:

гармати АЗП-57;
система дистанційного наведення;
командний пункт;
засоби зв’язку;
оптичні далекоміри;
радіолокаційна станція;
електроприводи наведення;
генераторне обладнання;
транспортні засоби.

Така структура дозволяла централізовано визначати параметри цілі та передавати команди гарматам.

РЛС СОН-9

Одним із засобів радіолокаційного забезпечення комплексу була станція СОН-9, відома в західній системі позначень як Fire Can.

За довідковими даними, СОН-9 могла мати дальність виявлення цілі до приблизно 80 км, а дальність супроводу — близько 35 км, хоча конкретні показники залежали від модифікації та умов роботи.

РЛС забезпечувала даними систему управління вогнем, дозволяючи вести централізовану стрільбу по повітряних цілях.

РПК-1 «Ваза»

У пізніших варіантах системи використовувалася радіолокаційна станція управління вогнем РПК-1 «Ваза», призначена для автоматизованого визначення та супроводу повітряних цілей.

За довідковими даними, дальність роботи РПК-1 проти відповідних цілей могла становити близько 34 км.

Застосування РПК-1 підвищувало ефективність системи порівняно з використанням виключно оптичного наведення.

Оптичне наведення

Крім радіолокаційного обладнання, С-60 могла використовувати оптичні засоби.

Це дозволяло продовжувати роботу навіть у ситуаціях, коли радіолокаційні засоби не застосовувалися або були недоступними.

Оптичне наведення також мало значення під час стрільби по наземних цілях.

Кути наведення

Гармата має значний діапазон вертикального наведення.

Максимальний кут піднесення становить близько 87°, що дозволяло вести вогонь практично по вертикальних напрямках.

Це було важливо для боротьби з повітряними цілями, які могли проходити над позицією батареї.

Дальність стрільби

Максимальна горизонтальна дальність стрільби С-60 становить близько 12 км.

При цьому ефективна дальність по повітряних цілях істотно менша.

Українські довідкові матеріали наводять приблизно 6 км ефективної дальності по дальності та до 4–6 км за висотою залежно від умов і способу застосування.

Тому значення 12 км не слід трактувати як дальність ефективного зенітного ураження будь-якої повітряної цілі.

Зона ураження повітряних цілей

Для початкової версії С-60 основною категорією цілей були літаки та інші повітряні об’єкти, що перебували в межах досяжності артилерійського вогню.

У сучасних українських довідкових матеріалах зазначається можливість ураження повітряних цілей на висотах до приблизно 5–6 км, хоча реальна ефективність залежить від швидкості, курсу, висоти, маневру цілі, системи наведення та умов стрільби.

Переведення у бойове положення

С-60 перевозиться на чотириколісному лафеті.

Для розгортання необхідно встановити гармату на вогневій позиції, виконати операції зі стабілізації лафета та підключити відповідне обладнання.

За довідковими даними, час переведення гармати з похідного положення в бойове становить кілька хвилин.

Це означає, що класична С-60 не є самохідною системою у сучасному розумінні, хоча її можна відносно швидко розгортати після прибуття на позицію.

Маса

Бойова маса гармати становить приблизно 4,8 т.

Це значна маса для буксированої артилерійської системи, але вона була обумовлена необхідністю забезпечити міцний лафет, механізми автоматичного заряджання та стабільність при стрільбі.

Транспорт

Для буксирування С-60 використовувалися вантажні автомобілі та артилерійські тягачі.

Система могла транспортуватися армійськими вантажівками, зокрема машинами підвищеної прохідності.

У західних довідниках як один із типових тягачів наводиться Урал-375Д. Максимальна швидкість буксирування в таких даних становить близько 60 км/год.

Обслуга

Штатна обслуга С-60 становить приблизно 6–8 військовослужбовців, залежно від організації підрозділу та конкретної конфігурації.

До її завдань входять:

командування розрахунком;
наведення;
робота з механізмами гармати;
подавання боєприпасів;
технічне обслуговування;
підготовка позиції;
взаємодія із засобами управління вогнем.

Українські джерела для сучасного застосування наводять саме 6–8 осіб.

Бойове застосування в СРСР

С-60 стала основним радянським середньокаліберним зенітним артилерійським засобом післявоєнного періоду.

Вона призначалася для прикриття:

військ;
штабів;
аеродромів;
промислових об’єктів;
транспортних вузлів;
військових баз;
важливих адміністративних об’єктів.

Комплекс міг створювати щільний зенітний вогонь батареї, особливо при централізованому наведенні.

Зміна ролі з розвитком авіації

Поява реактивних літаків істотно змінила вимоги до протиповітряної оборони.

Швидкість літаків збільшувалася, вони могли діяти на більших висотах, а час перебування в зоні ефективного гарматного вогню скорочувався.

Одночасно почали швидко розвиватися зенітні керовані ракети.

Унаслідок цього С-60 поступово втрачала роль основного засобу протиповітряної оборони, хоча продовжувала залишатися на озброєнні багатьох країн.

ЗСУ-57-2

На основі механізмів С-60 у СРСР створили самохідну зенітну установку ЗСУ-57-2.

Вона отримала дві 57-мм гармати у відкритій башті на гусеничному шасі.

ЗСУ-57-2 не слід ототожнювати із буксированою С-60: це окрема бойова машина, хоча її артилерійська частина походить від системи С-60.

Експорт

С-60 широко експортувалася з Радянського Союзу.

Комплекс отримували держави Азії, Африки, Близького Сходу та Східної Європи.

Після цього він продовжив поширення завдяки виробництву ліцензійних або похідних варіантів.

Одним із найвідоміших є китайська Type 59, яка є виробничою версією С-60.

Китайська Type 59

Китай освоїв виробництво 57-мм гармати на основі С-60 під позначенням Type 59.

Китайські гармати цього типу тривалий час перебували на озброєнні Народно-визвольної армії Китаю та експортувалися іншим державам.

Це значно продовжило міжнародне життя конструкції.

Польська модернізація

У 1990-х роках польська компанія Radwar S.A. розробила модернізований варіант С-60, відомий як S-60M, для комплексу Umbrella-57.

Модернізація передбачала встановлення сучасних електроприводів і цифрової системи керування.

До складу комплексу входили чотири модернізовані гармати, машина управління вогнем та радіолокаційні й оптико-електронні засоби.

Цей приклад показав, що базову механіку С-60 можна інтегрувати з сучаснішими системами управління.

Використання у війнах

С-60 застосовувалася у численних конфліктах другої половини XX століття.

Серед них:

війна у В’єтнамі;
арабо-ізраїльські війни;
ірано-іракська війна;
війна в Перській затоці;
війни на території колишньої Югославії;
локальні конфлікти на Близькому Сході;
війна в Афганістані;
громадянські війни та збройні конфлікти у XXI столітті.

Особливо значним було застосування С-60 у системі ППО Північного В’єтнаму.

Війна у В’єтнамі

У В’єтнамі С-60 використовувалася для боротьби з американською авіацією.

Вона входила до системи багатошарової протиповітряної оборони, що включала зенітні гармати різних калібрів, кулемети, радари та згодом зенітні ракетні комплекси.

57-мм гармати могли вести інтенсивний вогонь по цілях на середніх висотах.

Афганістан

У радянсько-афганській війні С-60 використовувалися не лише як зенітні системи.

Їхні можливості стрільби по наземних цілях робили гармату придатною для обстрілу позицій противника.

Зенітні гармати великого калібру могли застосовуватися проти укріплень, транспортних засобів та живої сили.

С-60 у Збройних силах України

Після розпаду СРСР значна кількість радянського озброєння залишилася на території України.

С-60 також перебували на українських складах та в частинах.

Документи Міністерства оборони України підтверджують наявність 57-мм зенітних гармат С-60 у військових формуваннях України.

Згодом система була значною мірою виведена з активного застосування через моральне та технічне старіння.

Повернення С-60 до бойового застосування

Після початку російського вторгнення у 2022 році українські військові почали повертати частину С-60 зі складів зберігання до бойового використання.

У травні 2022 року з’явилися повідомлення про передачу С-60 українським підрозділам, зокрема 59-й окремій мотопіхотній бригаді.

У сучасних умовах гармата використовується не лише як зенітний засіб.

Її 57-мм снаряд має значно більшу масу та енергію ураження, ніж боєприпаси малокаліберних зенітних установок, що робить С-60 придатною для боротьби з наземними цілями.

Мобільна українська версія

Оригінальна С-60 є буксированою, але українські військові адаптували гармату до мобільного застосування.

Найвідомішим рішенням стало встановлення АЗП-57 на вантажні автомобілі, зокрема на шасі КамАЗ.

У такому випадку гармата перетворюється на імпровізовану самохідну артилерійську установку, яку іноді неофіційно називають «гантрак».

Таке рішення дозволяє:

швидше змінювати позицію;
перевозити гармату разом із боєкомплектом;
скоротити час розгортання;
використовувати гармату як мобільний засіб вогневої підтримки;
зменшити залежність від окремого тягача.

Застосування проти наземних цілей

У сучасній війні С-60 в Україні широко використовувалася саме як артилерійська система для стрільби по наземних цілях.

Українські військові повідомляли про її застосування проти:

живої сили;
легкоброньованої техніки;
укріплень;
вогневих позицій;
інших наземних об’єктів.

Використання проти безпілотників

Одним із сучасних напрямів застосування С-60 є боротьба з повітряними цілями, зокрема безпілотними літальними апаратами.

Теоретично великий калібр та можливість вести автоматичний вогонь роблять систему придатною для боротьби з великими або відносно повільними БпЛА.

Однак ефективність залежить від системи виявлення, наведення, дальності до цілі, швидкості та маневру безпілотника.

Стара штатна система керування вогнем С-60 була створена для зовсім іншого покоління повітряних цілей, тому сучасне застосування часто передбачає імпровізоване або модернізоване наведення.

Наведення за допомогою безпілотника

У 2022 році повідомлялося про застосування С-60 українськими військовими із залученням безпілотника для допомоги при стрільбі.

Це демонструє характерну особливість сучасного застосування старої артилерії: цифрові засоби розвідки та безпілотники можуть частково компенсувати відсутність сучасної штатної системи управління вогнем.

Застосування у 56-й бригаді

У 2024 році українські медіа публікували репортаж про роботу екіпажу С-60 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади на Донеччині.

За повідомленням видання, гармату модернізували для ураження наземних цілей і застосовували проти піхоти та укріплень.

Цей приклад демонструє трансформацію первісної ролі С-60: від спеціалізованої зенітної системи до мобільної артилерійської платформи підтримки сухопутних військ.

Тактика сучасного застосування

Стара конструкція має очевидні обмеження на сучасному полі бою, тому виживання розрахунку значною мірою залежить від організації роботи.

Українські військові в описах бойової роботи наголошували на швидкому зайнятті та залишенні позиції після виконання вогневого завдання.

Це особливо важливо через широке використання противником БпЛА-розвідників, здатних швидко виявляти артилерійські позиції.

Переваги С-60

До основних переваг С-60 належать:

великий для зенітної артилерії калібр 57 мм;
висока початкова швидкість снаряда;
автоматичне заряджання;
технічний темп стрільби понад 100 пострілів за хвилину;
значна дальність прямого вогню;
наявність різних типів боєприпасів;
здатність уражати повітряні та наземні цілі;
відносно проста механічна конструкція;
велика кількість гармат і боєприпасів, вироблених у радянський період;
можливість встановлення на автомобільне шасі.

Недоліки

Водночас С-60 має значні обмеження:

дуже велика маса для сучасної мобільної артилерії;
буксироване виконання базової моделі;
відсутність штатної сучасної цифрової системи управління;
морально застаріла електроніка;
відсутність сучасних засобів автоматизованого виявлення цілей;
потреба у значній кількості особового складу;
відкрите розташування обслуги;
низька захищеність від контрбатарейного вогню;
обмежені можливості проти швидких сучасних літаків;
відсутність сучасних програмованих боєприпасів у стандартній системі;
залежність ефективності від якості наведення.

С-60 проти сучасної авіації

С-60 була створена у період, коли основними повітряними противниками вважалися літаки першого покоління реактивної авіації та поршневі літаки.

Сучасна бойова авіація має набагато більші швидкості, дальність застосування озброєння та можливості протидії ППО.

Тому С-60 не може розглядатися як повноцінна заміна сучасним зенітним ракетним комплексам.

Її сучасна роль значно більше пов’язана з боротьбою з повільнішими повітряними цілями та із застосуванням як гармати прямої підтримки наземних військ.

С-60 як протитанкова зброя

Хоча С-60 не є протитанковою гарматою за своїм первісним призначенням, 57-мм бронебійні снаряди дозволяють уражати частину легкоброньованої техніки.

Тому в сучасних умовах гармату можна використовувати проти бронетранспортерів, бойових машин, автомобілів та інших захищених цілей.

Проти сучасних основних бойових танків можливості АЗП-57 істотно обмежені.

С-60 як артилерія прямого наведення

Однією з причин повернення С-60 до служби стало поєднання великого калібру, високої початкової швидкості та автоматичної стрільби.

При стрільбі по наземній цілі гармата може створювати значну щільність вогню.

На відміну від міномета, С-60 забезпечує настильну траєкторію, що дозволяє безпосередньо уражати видимі цілі та використовувати рельєф місцевості іншим способом.

Модернізація в Україні

Публічно відомі українські приклади модернізації С-60 передусім стосуються її перетворення на мобільну систему.

Основні напрямки такої адаптації:

монтаж на вантажне шасі;
встановлення сучасних засобів зв’язку;
використання оптичних приладів;
інтеграція з безпілотниками;
застосування сучасних засобів розвідки;
вдосконалення організації управління вогнем.

У відкритих джерелах немає повного офіційного опису єдиної стандартизованої «української модифікації С-60»; значна частина модернізацій має характер польових або підроздільних рішень.

С-60 у Росії після 1991 року

Після розпаду СРСР Росія також зберігала С-60 на складах та в окремих частинах.

Зі зміною структури ППО комплекс переважно був витіснений сучаснішими системами.

Однак після початку повномасштабної війни Росія також почала повертати частину старих гармат до використання.

У жовтні 2022 року повідомлялося про перекидання російських С-60 на фронт.

Це стало ще одним прикладом повернення дуже старих артилерійських систем до сучасного конфлікту.

С-60 у сучасній російсько-українській війні

С-60 застосовується обома сторонами російсько-української війни.

Украастосування системи у XXI столітті стало можливим передусім завдяки її універсальності: вона здатна використовуватисяїнські підрозділи використовували гармати зі складів зберігання та встановлювали їх на вантажівки.

Російські сили також повертали С-60 із резервів і складів.

Застосування системи у XXI столітті стало можливим передусім завдяки її універсальності: вона здатна використовуватися і як зенітна гармата, і як засіб прямої вогневої підтримки.

Боєприпаси іноземного виробництва

Тривала експлуатація С-60 у різних країнах спричинила появу великої кількості варіантів 57-мм боєприпасів.

Для країн, які не мають достатніх запасів радянських боєприпасів, важливим є пошук сумісних пострілів іноземного виробництва.

У сучасній Україні також використовувалися боєприпаси іноземного походження, сумісні з АЗП-57.

Міжнародне поширення

С-60 або її ліцензійні та похідні варіанти перебували на озброєнні великої кількості держав.

Система використовувалася в країнах:

Варшавського договору;
Близького Сходу;
Північної Африки;
Азії;
Африки;
Латинської Америки.

За даними музейних довідників, похідні С-60 або модернізовані системи цього сімейства експлуатувалися десятками держав.

Варіанти та похідні

До найвідоміших варіантів і систем на основі С-60 належать:

С-60 — базовий радянський комплекс;
АЗП-57 — сама автоматична 57-мм гармата;
Type 59 — китайський варіант;
С-60М — модернізована версія польського походження;
Umbrella-57 — модернізований зенітний комплекс;
ЗСУ-57-2 — самохідна двогарматна система на основі артилерійської частини С-60.

Відмінність С-60 від ЗСУ-57-2

С-60 — це буксирована одноствольна гармата.

ЗСУ-57-2 — гусенична самохідна установка з двома гарматами.

Обидві системи використовують 57-мм артилерійські рішення одного сімейства, але мають різну конструкцію та тактичне призначення.

ЗСУ-57-2 має власне броньоване шасі та здатна рухатися разом із механізованими підрозділами, тоді як С-60 у стандартному вигляді потребує тягача.

Основні технічні характеристики

Параметр	С-60 / АЗП-57
Тип	автоматична зенітна гармата / зенітно-артилерійський комплекс
Країна розроблення	СРСР
Розробник	НДІ-58, колектив під керівництвом В. Грабіна
Основний конструктор	Л. Локтєв
Розроблення	1944–1946 роки
Випробування	1946 рік
Прийняття на озброєння	1950 рік
Серійне виробництво	приблизно 1950–1957 роки
Калібр	57 мм
Боєприпас	57×348 мм SR
Тип гармати	автоматична, одноствольна
Маса в бойовому положенні	близько 4,8 т
Довжина ствола	близько 4,1 м
Початкова швидкість	близько 1000 м/с
Темп стрільби	105–120 постр./хв
Практична скорострільність	близько 70 постр./хв
Максимальний кут піднесення	близько 87°
Максимальна горизонтальна дальність	близько 12 км
Ефективна дальність по повітряних цілях	близько 6 км
Ефективна висота ураження	приблизно 4–6 км залежно від умов
Обслуга	6–8 осіб
Лафет	чотириколісний
Базовий спосіб транспортування	буксирування
Типові тягачі	військові вантажівки та артилерійські тягачі
Система наведення	ручна або дистанційна електрична
Система дистанційного наведення	ЕСП-57
РЛС управління вогнем	СОН-9, пізніше РПК-1 «Ваза»
Основні цілі	літаки, вертольоти та інші повітряні цілі
Сучасне додаткове призначення	ураження наземних цілей
Українська мобільна конфігурація	АЗП-57 на вантажному шасі

Значення дальності, висоти та швидкості цілі залежать від конкретної модифікації, системи управління вогнем, типу боєприпасу та умов стрільби. Для С-60 наводять темп 105–120 пострілів за хвилину, початкову швидкість близько 1000 м/с, ефективну дальність до 6 км і максимальну дальність до 12 км.

Значення С-60

С-60 стала одним із ключових радянських зенітних артилерійських комплексів перших десятиліть після Другої світової війни.

Її поява була пов’язана з переходом від легких 20–40-мм зенітних гармат до потужніших систем, здатних боротися з реактивними літаками.

Водночас розвиток зенітних ракет поступово зробив такі гармати менш придатними для боротьби з високошвидкісною авіацією.

С-60 у XXI столітті

Попри моральне старіння, С-60 не зникла повністю.

Причинами її довгого життя стали:

велика кількість вироблених гармат;
простота механічної конструкції;
великий запас міцності;
наявність боєприпасів;
здатність вести автоматичний вогонь;
універсальність;
можливість застосування по наземних цілях;
можливість модернізації системи наведення.

У XXI столітті С-60 використовується вже не в тій ролі, для якої її створювали в 1940-х роках, а часто як універсальна артилерійська гармата прямого вогню.

Значення для України

Для України С-60 стала прикладом того, як озброєння радянського походження може отримати нову роль у сучасній війні.

Після вилучення з активної служби частину гармат було повернуто зі складів.

У 2022 році українські підрозділи використовували С-60 на різних напрямках, зокрема для ураження наземних цілей.

Мобілізація старих систем була пов’язана з потребою швидко збільшити кількість доступних артилерійських засобів.

Сучасна роль

У сучасних умовах С-60 доцільніше розглядати не як основний засіб протиповітряної оборони, а як мобільну 57-мм автоматичну гармату, яка за певних умов може виконувати кілька завдань.

До нихерії. Вона поєднала великий калібр, автоматичне заряджання, високу початкову швидкість, електричне дистанційне наведення та централізоване управ належать:

боротьба з повільними повітряними цілями;
ураження великих БпЛА;
вогнева підтримка піхоти;
ураження відкритої живої сили;
боротьба з легкоброньованою технікою;
ураження польових укріплень;
контрвогнева або вогнева підтримка на коротких і середніх дистанціях.

Оцінка конструкції

Історично С-60 була значним технологічним кроком для радянської зенітної артилерії. Вона поєднала великий калібр, автоматичне заряджання, високу початкову швидкість, електричне дистанційне наведення та централізоване управління вогнем.

Її головним недоліком у XXI столітті є не сама артилерійська частина, а відставання штатної системи управління від сучасних цифрових систем ППО57-мм зенітно-артилерійський комплекс, створений у 1940-х роках як відповідь на потребу в потужнішій автоматичній зенітній гарматі для боротьби з літаками нового покоління. Прийнята на озброєння у 1950 році, система стала однією з найбільш поширених післявоєнних зенітних гармат у сві та артилерійської розвідки.

С-60 у культурі військової техніки

С-60 є одним із характерних зразків післявоєнної радянської артилерії.

Вона збереглася у великій кількості музеїв, військових колекцій та на територіях колишніх військових частин.

В Україні 57-мм С-60 представлена, зокрема, у музейних та навчальних експозиціях.

Підсумок

С-60 — радянський 57-мм зенітно-артилерійський комплекс, створений у 1940-х роках як відповідь на потребу в потужнішій автоматичній зенітній гарматі для боротьби з літаками нового покоління. Прийнята на озброєння у 1950 році, система стала однією з найбільш поширених післявоєнних зенітних гармат у світі.

Її основою є автоматична гармата АЗП-57 із темпом стрільби до 120 пострілів за хвилину, початковою швидкістю снаряда близько 1000 м/с та максимальною дальністю стрільби близько 12 км. У штатній системі С-60 могла отримувати централізоване наведення від ЕСП-57, оптичних втратила роль основного засобу ППО, але продовжила службу в десятках країн. У сучасній російсько-українській війні система отримала нове застосування: українські військові повернули частину гармат зі складів, встановлювали їх на автомобілі та застосовували для ураження наземних цілей, легкоброньованої техніки, укріплень і, за а сучасною адаптацією буксированої АЗП-57: стару гармату встановлюють на вантажне шасі й доповнюють сучасними засобами розвідки, зв’язку та наведення. Це приладів і радіолокаційних засобів СОН-9 або РПК-1.

Після поширення зенітних ракет С-60 поступово втратила роль основного засобу ППО, але продовжила службу в десятках країн. У сучасній російсько-українській війні система отримала нове застосування: українські військові повернули частину гармат зі складів, встановлювали їх на автомобілі та застосовували для ураження наземних цілей, легкоброньованої техніки, укріплень і, за відповідних умов, повітряних цілей.

Таким чином, мобільна С-60 українського типу є не окремою радянською серійною модифікацією, а сучасною адаптацією буксированої АЗП-57: стару гармату встановлюють на вантажне шасі й доповнюють сучасними засобами розвідки, зв’язку та наведення. Це перетворює створений понад сім десятиліть тому зенітний комплекс на імпровізовану мобільну 57-мм систему вогневої підтримки.