«Канопус-В» — сімейство російських малих супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), призначених передусім для оперативного спостереження земної поверхні, моніторингу природних і техногенних надзвичайних ситуацій, лісових пожеж, повеней, сільськогосподарських і водних ресурсів, льодової обстановки та стану довкілля. Програма розроблялася за участю АТ «Корпорація ВНІІЕМ», а замовниками окремих апаратів виступали Росгідромет та інші російські державні структури. Перший супутник серії був запущений 22 липня 2012 року.
Назва «Канопус-В» застосовується як до конкретного першого апарата «Канопус-В №1», так і до серії апаратів, що розгорталися протягом 2012–2018 років. До пов’язаного сімейства також належить спеціалізований «Канопус-В-ІК», оснащений інфрачервоним радіометром для виявлення лісових пожеж та інших теплових аномалій. У міжнародних каталогах ця група також фігурує як програма KANOPUS Vulkan.
Загальна характеристика
«Канопус-В» належить до класу малих низькоорбітальних супутників оптичного дистанційного зондування Землі.
Основною особливістю системи є поєднання:
- панхроматичної зйомки з просторовою роздільною здатністю близько 2,5 м;
- багатоспектральної зйомки з роздільною здатністю близько 12 м;
- широкої смуги огляду;
- оперативного отримання даних;
- можливості повторного спостереження заданих районів;
- спеціалізованих режимів моніторингу надзвичайних ситуацій;
- на спеціалізованому «Канопус-В-ІК» — інфрачервоного спостереження пожеж.
Основним призначенням системи є оперативний моніторинг небезпечних гідрометеорологічних явищ, природних і техногенних надзвичайних ситуацій.
Походження назви
Назва «Канопус» походить від назви зорі Канопус — однієї з найяскравіших зір нічного неба.
Літера «В» є частиною російського найменування супутника — «Канопус-В».
У міжнародних базах апарати позначаються як KANOPUS-V або KANOPUS-Vulkan.
Програма «Канопус-Вулкан»
Програма KANOPUS Vulkan передбачала створення супутників для спостереження земної поверхні, стабілізацію апаратів по трьох осях, роботу на сонячно-синхронних орбітах та експлуатаційний строк близько п’яти років.
Дані приймаються, обробляються, архівуються та розповсюджуються через російський Науковий центр оперативного моніторингу Землі.
Для окремих апаратів у російських офіційних матеріалах наводилися інші значення строку активного існування, тому в різних описах можуть зустрічатися різні оцінки.
Розробник
Основним розробником та виробником супутників серії виступала Корпорація ВНІІЕМ — російське підприємство, що спеціалізувалося на космічних апаратах дистанційного зондування та метеорологічних системах.
Оператор та державні замовники
До програми були залучені:
- Роскосмос;
- Росгідромет;
- Науковий центр оперативного моніторингу Землі;
- НДЦ «Планета» Росгідромету;
- регіональні центри приймання та обробки супутникової інформації.
Для №3, №4, №5 та №6 Росгідромет виступав замовником, а приймання, обробку, архівацію та поширення інформації забезпечували відповідні центри НДЦ «Планета».
Основні завдання
Супутники призначені для отримання оперативної інформації про земну поверхню.
До основних завдань належать:
- моніторинг природних надзвичайних ситуацій;
- моніторинг техногенних аварій;
- виявлення лісових пожеж;
- визначення площ вигорілих територій;
- моніторинг повеней і паводків;
- спостереження за льодовою обстановкою;
- моніторинг сільськогосподарських угідь;
- моніторинг водних ресурсів;
- контроль стану лісів;
- виявлення великих забруднень;
- спостереження за землекористуванням;
- оперативна зйомка заданих районів;
- картографування;
- моніторинг великих інфраструктурних об’єктів.
Архітектура супутника
«Канопус-В» — відносно компактний космічний апарат із тривісною системою стабілізації.
Основними підсистемами є:
- платформа супутника;
- система електроживлення;
- сонячні батареї;
- акумуляторні батареї;
- система орієнтації та стабілізації;
- бортова обчислювальна система;
- телеметрична система;
- система передачі даних;
- оптична апаратура;
- система зберігання отриманої інформації;
- засоби зв’язку із наземним комплексом.
Маса
Для «Канопус-В №1» наводилася маса космічного апарата близько 350 кг, включно з приблизно 147 кг корисного навантаження.
Для наступних апаратів наводиться близько 473 кг стартової маси. Розбіжності в довідкових даних можуть бути пов’язані з різними конфігураціями апаратів та методикою визначення маси.
Орбіта
«Канопус-В» працює на низькій навколоземній сонячно-синхронній орбіті.
Типові параметри:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Тип орбіти | низька навколоземна |
| Орбітальний тип | сонячно-синхронна |
| Характер | квазіполярна |
| Висота | близько 510 км для основної серії |
| Нахилення | близько 97° |
| Місцевий час перетину | близько 10:30 |
| Період обертання | близько 95 хв |
| Стабілізація | тривісна |
Для першого апарата наводився діапазон висоти 508–536 км.
Сонячно-синхронна орбіта
Використання сонячно-синхронної орбіти має важливе значення для оптичної зйомки.
Супутник проходить над районами Землі приблизно в однаковий місцевий сонячний час. Це забезпечує близькі умови освітлення при повторній зйомці.
Таке рішення полегшує:
- порівняння знімків у різні дати;
- визначення змін земного покриву;
- моніторинг пожеж;
- оцінювання рослинності;
- картографування;
- аналіз наслідків стихійних явищ.
Система MSS
Одним із головних інструментів є MSS — Multispectral Survey System, багатоспектральна знімальна система.
MSS є чотириканальним оптичним приладом для спостереження земної поверхні та рослинності. Він працює за принципом pushbroom-сканування, має смугу огляду близько 20 км та просторову роздільну здатність близько 12 м.
Основні спектральні канали охоплюють видимий та ближній інфрачервоний діапазони.
Панхроматична система PSS
PSS — Panchromatic Survey System — панхроматична знімальна система високої просторової роздільної здатності.
Її призначення — отримання монохромних зображень із більшою деталізацією, ніж багатоспектральний сенсор.
Для «Канопус-В» заявлена панхроматична просторова роздільна здатність близько 2,5 м.
Панхроматичні зображення можуть використовуватися для:
- картографування;
- аналізу забудови;
- моніторингу доріг;
- спостереження за промисловими об’єктами;
- визначення контурів лісів і водойм;
- оперативного аналізу наслідків надзвичайних ситуацій.
Просторова роздільна здатність
Типові характеристики «Канопус-В»:
| Режим | Роздільна здатність |
|---|---|
| Панхроматичний | близько 2,5 м |
| Мультиспектральний | близько 12 м |
| Смуга MSS | близько 20 км |
Спектральні діапазони
Для MSS наводяться такі приблизні діапазони:
| Канал | Діапазон |
|---|---|
| Синій/видимий | 460–520 нм |
| Зелений | 510–600 нм |
| Червоний | 630–690 нм |
| Ближній ІЧ | 750–840 нм |
Для панхроматичної системи наводиться діапазон приблизно 540–860 нм.
Наявність ближнього інфрачервоного каналу особливо важлива для аналізу рослинності.
Моніторинг рослинності
Багатоспектральна зйомка дозволяє отримувати дані про стан рослинного покриву.
Комбінація червоного та ближнього інфрачервоного діапазонів може використовуватися для розрахунку спектральних індексів, зокрема NDVI.
Це дає можливість:
- оцінювати стан рослин;
- визначати площі рослинного покриву;
- виявляти ділянки стресу;
- аналізувати сільськогосподарські угіддя;
- оцінювати наслідки посух;
- контролювати стан лісів.
Смуга зйомки
Для MSS типова ширина смуги становить близько 20 км.
Це означає, що за один прохід супутник може отримувати протяжну смугу зображення земної поверхні.
Зі збільшенням ширини смуги зменшується просторова деталізація, тому різні сенсори використовуються для різних завдань.
Оперативність
Однією з головних концепцій «Канопус-В» є саме оперативний моніторинг.
На відміну від систем, орієнтованих переважно на довгострокове картографування, «Канопус-В» створювався з урахуванням необхідності швидко отримувати інформацію про події, що змінюються.
Особливе значення це має для:
- пожеж;
- повеней;
- аварій;
- розливів забруднювачів;
- змін льодової обстановки;
- інших надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні ситуації
Моніторинг надзвичайних ситуацій є одним із головних призначень серії.
Супутники можуть використовуватися для спостереження за:
- природними катастрофами;
- техногенними аваріями;
- лісовими пожежами;
- повенями та паводками;
- великими викидами забруднюючих речовин;
- льодовою обстановкою.
Лісові пожежі
Оптичні зображення «Канопус-В» можуть використовуватися для:
- виявлення великих осередків пожеж;
- визначення меж пожеж;
- оцінювання площі вигорілих територій;
- аналізу наслідків пожеж;
- контролю відновлення рослинності.
Для спеціалізованого «Канопус-В-ІК» ця функція була розширена за рахунок інфрачервоного сенсора.
«Канопус-В-ІК»
«Канопус-В-ІК» — спеціальна модифікація серії, де ІК означає «інфрачервоний».
У міжнародних каталогах апарат проходить як KANOPUS-V-IK-1.
Спочатку його планували як «Канопус-В2», але назву змінили після включення спеціалізованого високороздільного інфрачервоного приладу для виявлення пожеж.
Інфрачервоний сенсор
«Канопус-В-ІК» оснащений MSU-IK-SR — багатоканальним радіометром середнього та далекого інфрачервоного діапазонів.
Його призначення — реєстрація теплового випромінювання земної поверхні.
Це дозволяє виявляти:
- лісові пожежі;
- великі осередки тепла;
- температурні аномалії;
- деякі техногенні джерела тепла.
Запуск «Канопус-В №1»
Перший апарат був запущений 22 липня 2012 року з космодрому Байконур.
Носієм була ракета «Союз-ФГ» з розгінним блоком «Фрегат».
Разом із «Канопус-В» були запущені білоруський супутник БКА, російський МКА-ФКІ («Зонд-ПП»), німецький TET-1 та канадський ADS-1B.
«Канопус-В №1»
«Канопус-В №1» став першим представником серії.
Основні параметри:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Запуск | 22 липня 2012 |
| Космодром | Байконур |
| Ракета | «Союз-ФГ» |
| Розгінний блок | «Фрегат» |
| Маса | близько 350 кг |
| Орбіта | сонячно-синхронна |
| Висота | 508–536 км |
| Панхроматична роздільна здатність | 2,5 м |
| Мультиспектральна | 12 м |
| Смуга зйомки | близько 20 км |
| Статус | завершив експлуатацію |
Експлуатація «Канопус-В №1»
Супутник працював із 2012 року та завершив експлуатацію у 2020 році.
Таким чином, фактичний строк його роботи становив близько восьми років.
«Канопус-В-ІК №1»
Спеціалізований апарат був запущений 14 липня 2017 року.
Він став другим польотним апаратом програми KANOPUS Vulkan, хоча через зміну конфігурації отримав назву «Канопус-В-ІК-1».
Для запуску використовувалася ракета «Союз-2.1а».
Основним нововведенням став інфрачервоний радіометр MSU-IK-SR.
«Канопус-В №3 і №4»
Два наступні стандартні супутники були запущені одночасно.
1 лютого 2018 року з космодрому Восточний стартувала ракета «Союз-2.1а» з розгінним блоком «Фрегат».
Основним корисним навантаженням були «Канопус-В» №3 і №4. Разом із ними були запущені дев’ять малих супутників попутного навантаження.
Після старту розгінний блок «Фрегат» виконав необхідну послідовність маневрів і вивів супутники на розрахункові орбіти.
«Канопус-В №5 і №6»
27 грудня 2018 року з Восточного були запущені «Канопус-В» №5 та №6.
Носієм була «Союз-2.1а» з розгінним блоком «Фрегат».
Як і №3 та №4, ці апарати призначалися для оперативного моніторингу небезпечних гідрометеорологічних явищ, природних і техногенних надзвичайних ситуацій.
Запуски серії
| Апарат | Дата запуску | Ракета | Розгінний блок | Космодром | Основне призначення |
|---|---|---|---|---|---|
| «Канопус-В №1» | 22.07.2012 | «Союз-ФГ» | «Фрегат» | Байконур | ДЗЗ, моніторинг НС |
| «Канопус-В-ІК №1» | 14.07.2017 | «Союз-2.1а» | «Фрегат» | Байконур | ДЗЗ та інфрачервоний моніторинг |
| «Канопус-В №3» | 01.02.2018 | «Союз-2.1а» | «Фрегат» | Восточний | ДЗЗ, НС |
| «Канопус-В №4» | 01.02.2018 | «Союз-2.1а» | «Фрегат» | Восточний | ДЗЗ, НС |
| «Канопус-В №5» | 27.12.2018 | «Союз-2.1а» | «Фрегат» | Восточний | ДЗЗ, НС |
| «Канопус-В №6» | 27.12.2018 | «Союз-2.1а» | «Фрегат» | Восточний | ДЗЗ, НС |
Позначення №2
У нумерації серії виникає особливість: «Канопус-В №2» як стандартний апарат не був запущений під цим найменуванням.
Другий запланований апарат був перетворений на спеціалізовану версію з інфрачервоним обладнанням і отримав назву «Канопус-В-ІК-1».
Саме тому в переліках програми після №1 часто одразу фігурують №3 і №4.
Канопус-В і БКА
Перший «Канопус-В» був запущений разом із білоруським БКА.
Обидва супутники виводилися одним запуском «Союз-ФГ»/«Фрегат» 22 липня 2012 року.
БКА був створений на основі близьких технічних рішень і використовувався Білоруссю для дистанційного зондування власної та інших територій.
Знімальна інформація
Дані «Канопус-В» складаються з різних типів продуктів.
Основні категорії:
- панхроматичні знімки;
- мультиспектральні зображення;
- геоприв’язані продукти;
- оброблені тематичні матеріали;
- дані для моніторингу НС;
- продукти аналізу рослинності;
- матеріали моніторингу пожеж;
- картографічні продукти.
Геометрична обробка
Для підвищення точності геопросторової прив’язки використовуються спеціальні математичні моделі.
Для «Канопус-В №1» описувалося використання RPC-поліномів — Rational Polynomial Coefficients.
RPC дозволяють пов’язувати координати пікселів із географічними координатами земної поверхні та спрощують подальшу обробку супутникових знімків.
Наземний сегмент
Наземний сегмент системи включає:
- станції приймання;
- центри первинної обробки;
- архіви;
- системи тематичного аналізу;
- канали передачі даних користувачам.
Для супутників №3–№6 приймання, обробку, архівацію та поширення даних здійснюють центри НДЦ «Планета» у Москві, Обнінську, Долгопрудному, Новосибірську та Хабаровську.
Центр оперативного моніторингу Землі
Дані, отримані супутниками програми та призначені для поширення, обробляються через Науковий центр оперативного моніторингу Землі (НЦ ОМЗ) у Москві.
Це забезпечує централізовану систему:
- отримання даних;
- первинної обробки;
- геометричної корекції;
- тематичної обробки;
- архівування;
- поширення інформації.
Моніторинг пожеж
Одним із найважливіших практичних застосувань «Канопус-В» є спостереження за лісовими пожежами.
Стандартні оптичні сенсори можуть фіксувати:
- дим;
- зміни рослинного покриву;
- межі вигорілих територій;
- великі осередки пожеж.
«Канопус-В-ІК» додатково використовує тепловий діапазон, що дозволяє безпосередніше виявляти температурні аномалії.
Моніторинг повеней
Мультиспектральні та панхроматичні дані можуть застосовуватися для визначення площі затоплення.
Порівняння знімків до та після паводку дозволяє:
- встановлювати межі води;
- оцінювати площу затоплення;
- визначати постраждалі населені пункти;
- оцінювати пошкодження інфраструктури;
- планувати подальші наземні роботи.
Льодова обстановка
Система використовується для моніторингу льодових умов.
Оптичні зображення можуть допомагати визначати:
- межі льодового покриву;
- структуру льодових полів;
- зміни льодової обстановки;
- райони відкритої води.
Сільське господарство
Мультиспектральна зйомка застосовується для оцінювання стану сільськогосподарських угідь.
Можливі завдання:
- визначення площ посівів;
- класифікація рослинності;
- оцінювання вегетації;
- виявлення проблемних ділянок;
- контроль змін землекористування;
- аналіз наслідків посух та інших несприятливих явищ.
Водні ресурси
Супутникові дані можуть використовуватися для:
- картографування водойм;
- визначення берегових ліній;
- моніторингу змін площі водних поверхонь;
- контролю наслідків паводків;
- виявлення великих зон забруднення.
Екологічний моніторинг
Поєднання панхроматичної та мультиспектральної зйомки дозволяє відстежувати зміни довкілля.
Серед потенційних об’єктів:
- ліси;
- болота;
- водойми;
- сільськогосподарські землі;
- промислові райони;
- території після пожеж;
- зони техногенного впливу.
Картографування
Панхроматичні зображення з роздільною здатністю близько 2,5 м можуть застосовуватися для оновлення картографічної інформації.
Особливо придатними є:
- дорожня мережа;
- великі будівлі;
- промислові території;
- населені пункти;
- берегові лінії;
- лісові масиви;
- великі інженерні споруди.
За деталізацією «Канопус-В» поступається сучасним системам субметрового класу, але забезпечує ширше покриття та орієнтацію на оперативний моніторинг.
Дані та комерційне використання
Супутникові матеріали можуть використовуватися не лише державними органами.
На російському ринку даних ДЗЗ існують оператори та інтегратори, які пропонують архівні та нові знімки «Канопус-В».
Конкретний доступ до матеріалів залежить від режиму поширення, типу продукту та політики оператора.
Подвійне призначення
«Канопус-В» офіційно є цивільною системою дистанційного зондування Землі та моніторингу надзвичайних ситуацій.
Однак отримувані ним високодетальні геопросторові дані мають подвійне призначення.
Вони потенційно придатні для:
- картографування;
- моніторингу інфраструктури;
- аналізу транспортної мережі;
- оцінювання змін територій;
- державного геопросторового моніторингу;
- інших завдань, де потрібна актуальна інформація про поверхню Землі.
Це не означає, що офіційним завданням кожного апарата є військова розвідка: основні заявлені функції програми пов’язані з ДЗЗ, природними ресурсами та надзвичайними ситуаціями.
Система заміни апаратів
Концепція програми передбачала послідовне введення нових апаратів приблизно за пів року до очікуваного завершення експлуатації попереднього.
Такий підхід мав забезпечити безперервність угруповання.
На практиці графік запусків виявився нерівномірним: між запуском №1 у 2012 році та наступними стандартними апаратами минуло кілька років.
Групування супутників
Для збільшення частоти спостереження Землі супутники розміщуються в близьких сонячно-синхронних орбітах.
Наявність декількох апаратів дозволяє скоротити інтервал між можливими спостереженнями одного району.
Фактичний час повторного спостереження залежить від:
- географічної широти;
- орбітальної геометрії;
- допустимого кута відхилення апаратури;
- хмарності;
- освітлення;
- поточних завдань супутника.
Відмінність від «Ресурс-П»
«Канопус-В» і «Ресурс-П» належать до російських систем ДЗЗ, але мають різні характеристики.
| Характеристика | «Канопус-В» | «Ресурс-П» |
|---|---|---|
| Основна орієнтація | оперативний моніторинг | високодетальне ДЗЗ |
| Панхроматична роздільна здатність | ≈2,5 м | ≈0,7–1 м |
| Мультиспектральна | ≈12 м | ≈3–4 м |
| Гіперспектральна апаратура | ні для стандартної версії | так |
| Інфрачервона спеціалізація | «Канопус-В-ІК» | не основна функція |
| Маса | сотні кг | близько кількох тонн |
| Орбіта | SSO ≈510 км | SSO ≈475–483 км |
| Основна роль | оперативний моніторинг | високодетальна зйомка |
Відмінність від «Метеор-М»
«Метеор-М» — переважно метеорологічна система, призначена для спостереження атмосфери, хмарності, температури, вологості, льодової обстановки та інших параметрів.
«Канопус-В» орієнтований на високодетальне оптичне спостереження земної поверхні.
Тому ці системи доповнюють одна одну.
Супутники програми
Основна група «Канопус-Вулкан» включає:
- Канопус-В №1;
- Канопус-В-ІК-1;
- Канопус-В №3;
- Канопус-В №4;
- Канопус-В №5;
- Канопус-В №6.
Таблиця супутників
| Апарат | Позначення в міжнародних каталогах | Запуск | Статус за доступними даними | Особливість |
|---|---|---|---|---|
| №1 | KANOPUS-V1 | 22.07.2012 | неактивний | перший апарат серії |
| В-ІК-1 | KANOPUS-V-IK-1 | 14.07.2017 | operational | ІЧ-моніторинг |
| №3 | KANOPUS-V3 | 01.02.2018 | operational | стандартний апарат |
| №4 | KANOPUS-V4 | 01.02.2018 | operational | стандартний апарат |
| №5 | KANOPUS-V5 | 27.12.2018 | operational | стандартний апарат |
| №6 | KANOPUS-V6 | 27.12.2018 | потребує уточнення | стандартний апарат |
«Канопус-В №3»
Міжнародне позначення — KANOPUS-V3.
Запущений 1 лютого 2018 року.
Основні характеристики:
- маса близько 473 кг;
- сонячно-синхронна орбіта;
- висота близько 510 км;
- місцевий час перетину близько 10:30;
- апаратура MSS;
- PSS;
- MSU-200.
«Канопус-В №4»
№4 був запущений одночасно з №3.
Базові характеристики:
- маса приблизно 473 кг;
- висота близько 510 км;
- сонячно-синхронна орбіта;
- MSS;
- PSS;
- MSU-200.
«Канопус-В №5»
№5 був запущений 27 грудня 2018 року.
Основні характеристики:
- маса близько 473 кг;
- сонячно-синхронна орбіта;
- висота близько 510 км;
- MSS;
- PSS;
- MSU-200.
«Канопус-В №6»
№6 був запущений разом із №5 27 грудня 2018 року.
Його апаратний склад відповідає стандартній версії:
- MSS;
- PSS;
- MSU-200.
MSU-200
MSU-200 — багатозональний електронний сканер високої роздільної здатності.
Він встановлювався на стандартних апаратах №1 та №3–№6.
Його завданням є отримання електронних мультиспектральних зображень земної поверхні.
Технологія pushbroom
MSS використовує принцип pushbroom.
На відміну від сканерів, які формують зображення шляхом механічного переміщення одного детектора або дзеркала, pushbroom-система використовує лінійку детекторів.
У міру руху супутника над поверхнею Землі послідовні рядки об’єднуються у суцільне зображення.
Перевагами такого підходу є:
- відсутність необхідності швидкого механічного сканування;
- хороша геометрична стабільність;
- можливість отримання довгих смуг зображення.
Стереозйомка
Основна конфігурація «Канопус-В» не належить до спеціалізованих стереокартографічних систем.
Тому його головна роль — оперативне двовимірне оптичне спостереження.
Для задач, де потрібні високоточні цифрові моделі рельєфу, спеціалізовані картографічні супутники мають істотні переваги.
Точність геоприв’язки
Використання RPC-поліномів у продуктах «Канопус-В» дозволяє ефективніше виконувати геометричну обробку.
Це важливо для накладання знімків на:
- цифрові карти;
- кадастрові матеріали;
- геоінформаційні системи;
- інші супутникові знімки.
Потік даних
Типовий ланцюг отримання інформації має такий вигляд:
супутник → бортове збереження/передача → наземна станція → первинна обробка → геометрична корекція → тематична обробка → архів → користувач.
Це дозволяє перетворити необроблені дані сенсорів на готові геопросторові продукти.
Тривалість програми
Програма KANOPUS Vulkan охоплює період приблизно 2012–2026 років.
Окремі апарати могли мати різні фактичні строки роботи, а новіші апарати — продовжувати експлуатацію після номінального строку.
Стан угруповання у 2026 році
За наведеними в тексті даними:
- «Канопус-В №1» — неактивний;
- «Канопус-В-ІК-1» — operational;
- «Канопус-В №3» — operational;
- «Канопус-В №4» — operational;
- «Канопус-В №5» — operational;
- статус №6 потребує обережного трактування через старішу дату оновлення відповідних даних.
Таким чином, у 2026 році програма все ще представлена на орбіті кількома апаратами, хоча частина супутників уже завершила або наближається до завершення штатного строку експлуатації.
Значення програми
«Канопус-В» став елементом російської системи оперативного супутникового моніторингу.
Його ключова характеристика — поєднання достатньо високої деталізації, широкого спектрального охоплення та орієнтації на оперативне спостереження.
Система створювалася для забезпечення державних служб актуальною інформацією про:
- стихійні лиха;
- пожежі;
- повені;
- стан сільськогосподарських земель;
- ліси;
- водні ресурси;
- льодову обстановку;
- техногенні аварії;
- зміни земної поверхні.
Основні технічні характеристики
| Характеристика | «Канопус-В» |
|---|---|
| Клас | малий супутник ДЗЗ |
| Країна | Росія |
| Розробник | Корпорація ВНІІЕМ |
| Основні оператори/агентства | Роскосмос, Росгідромет |
| Призначення | ДЗЗ та оперативний моніторинг |
| Тип орбіти | сонячно-синхронна ННО |
| Висота | приблизно 510 км |
| Нахилення | близько 97° |
| Маса | приблизно 350–473 кг залежно від апарата |
| Панхроматична роздільна здатність | ≈2,5 м |
| Мультиспектральна | ≈12 м |
| Смуга MSS | ≈20 км |
| MSS | 4 спектральні канали |
| PSS | панхроматичний сенсор |
| MSU-200 | багатозональний електронний сканер |
| Спеціальна версія | «Канопус-В-ІК» |
| ІЧ-прилад | MSU-IK-SR |
| Перший запуск | 22.07.2012 |
| Основні ракети | «Союз-ФГ», «Союз-2.1а» |
| Основний розгінний блок | «Фрегат» |
| Космодроми | Байконур, Восточний |
Хронологія
| Дата | Подія |
|---|---|
| 22.07.2012 | запуск «Канопус-В №1» |
| 2012 | початок експлуатації серії |
| 14.07.2017 | запуск «Канопус-В-ІК-1» |
| 01.02.2018 | запуск «Канопус-В №3» і №4 |
| 27.12.2018 | запуск «Канопус-В №5» і №6 |
| 2020 | завершення експлуатації №1 |
| 2026 | частина апаратів серії залишається в експлуатації |
«Канопус-В» — російська серія малих супутників дистанційного зондування Землі, створена насамперед для оперативного моніторингу земної поверхні та надзвичайних ситуацій. Перший апарат запустили 22 липня 2012 року з Байконура, а наступні супутники були виведені на орбіту у здатності «Канопус-В» поступається високодетальним системам на кшталт «Ресурс-П», проте його концепція робить акцент на оперативному отриманні широкого спектра даних для моніторингу природних ресурсів, довкілля та надзвичайних ситуацій. 2017–2018 роках.
Типовий «Канопус-В» має панхроматичну роздільну здатність близько 2,5 м, мультиспектральну — близько 12 м, працює на сонячно-синхронній орбіті приблизно 510 км та використовує MSS, PSS і MSU-200.
Окреме місце займає «Канопус-В-ІК-1», оснащений інфрачервоним радіометром для виявлення теплових аномалій і пожеж.
За масштабом роздільної здатності «Канопус-В» поступається високодетальним системам на кшталт «Ресурс-П», проте його концепція робить акцент на оперативному отриманні широкого спектра даних для моніторингу природних ресурсів, довкілля та надзвичайних ситуацій. У 2026 році частина супутників сімейства продовжує перебувати в експлуатації.