Деснянська культура — археологічна культура пізнього палеоліту, поширена переважно в басейні річки Десна та суміжних територіях Верхнього Подніпров’я. Вона датується приблизно 15 000–10 000 роками до н. е. і належить до фінального етапу льодовикової доби. Деснянська культура пов’язується з мисливськими спільнотами, які адаптувалися до холодного клімату та існування в умовах прилеглих до тундростепу ландшафтів.

Культура Хаманджія — археологічна культура середнього та пізнього неоліту Південно-Східної Європи, що існувала приблизно між 5250–4500 роками до н. е. на території сучасної Добруджі (Румунія та північно-східна Болгарія). Вона є однією з ключових культур «Старої Європи» та відома унікальною керамікою, антропоморфною пластикою та ранніми формами організованих некрополів. Найвідомішими артефактами є статуетки «Мислитель» і «Сидяча жінка» з Чорнаводи.

Варненська культура — археологічна культура пізнього енеоліту (мідної доби), що існувала на території північно-східної Болгарії приблизно в середині V тис. до н. е. Вона відома насамперед завдяки Варненському некрополю, де було знайдено найдавніший у світі масовий скарб обробленого золота. Культура Варни є одним із найяскравіших свідчень ранньої соціальної стратифікації та розвитку металургії в доісторичній Європі.

Культура Вінча — одна з найважливіших археологічних культур епохи неоліту та раннього енеоліту в Південно-Східній Європі, що існувала приблизно між 5300–4500 роками до н. е. Її ядро знаходилося на території сучасної Сербії, а вплив поширювався на значну частину Балканського регіону. Культура відома великими поселеннями, високим рівнем розвитку матеріальної культури, ранніми формами символічної системи та одними з перших у світі спроб використання металургії.

Археологічна культура – сукупність постійно співіснуючих один з одним на певній території і в певний час характерних форм археологічних джерел.