• http://www.quaibranly.fr/fr/

Сучасний музей за проектом Жана Нувеля, де представлені зразки первинного мистецтва народів світу.

Життя на основі вуглецю на Землі вже демонструє максимальну адаптацію до різних середовищ — від океанських глибин до гірських вершин, від гарячих джерел до полярних крижаних пустель. Екстремофіли (організми, що виживають у надзвичайно суворих середовищах) є прикладами життя на основі вуглецю, яке знаходить “максимальний простір” для існування, де раніше вважалося, що життя неможливе.

«Атака гігантських п’явок» (Attack of the Giant Leeches) — американський науково-фантастичний фільм жахів 1959 року режисера Бернарда Л. Ковальські. Стрічка стала одним із характерних прикладів малобюджетного фантастичного та монстр-кіно епохи 1950-х років, коли американський кінематограф активно експлуатував теми мутацій, радіації та страху перед невідомими істотами.

“Світ сплячих” у контексті форм життя на основі вуглецю – метафора для природних процесів, гіпотетичних космічних сценаріїв або навіть занепаду біосфери. Ця концепція також може натякати на існування “сплячих” форм життя, як на Землі, так і за її межами, чекаючи на сприятливі умови для пробудження чи відродження.

“Занедбаність” форм життя на основі вуглецю можна трактувати в кілька способів: це може бути екологічна занедбаність через людську діяльність, витіснення технологічними або штучними формами життя, або навіть гіпотетичний перехід до інших форм життя на основі інших елементів.

Порушники можуть мати унікальний метаболізм, що дозволяє їм використовувати різноманітні джерела енергії, включаючи хімічні реакції, які зазвичай не використовуються іншими формами життя.Вони можуть поглинати токсичні речовини, перетворюючи їх на корисні сполуки.