Закон мінімуму Лібіха (також закон мінімального фактора, закон обмежувального фактора, закон мінімуму) — один із найважливіших законів екології, агрохімії та фізіології рослин, сформульований німецьким ученим Юстусом фон Лібіхом у 1840 році. Закон стверджує, що ріст, розвиток і продуктивність організму визначаються тим життєво важливим фактором, який перебуває в найменшій кількості відносно потреб організму, навіть якщо всі інші фактори знаходяться на оптимальному рівні. Закон став основою сучасної екології, агрохімії, рослинництва та природокористування.

Компенсаторний закон (або закон компенсації факторів, закон Рюбеля) — один із фундаментальних екологічних законів, сформульований швейцарським геоботаніком Едуардом Рюбелем у 1930 році. Закон стверджує, що нестача або відсутність одного екологічного чинника в певних межах може бути частково компенсована дією іншого, близького за функцією фактора. Проте така компенсація має обмежений характер і не може повністю замінити життєво необхідні умови існування організмів.

• https://ecozahist.com.ua/

Спеціалізація групи компаній “Екозахист”: оцінка впливів на довкілля (ОВД), встановлення і скорочення санітарно-захисних зон (СЗЗ), екологічний аудит, оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС), стратегічна екологічна оцінка (СЕО), охорона атмосферного повітря, проєктування захисту від шуму, експертиза проєктної документації, екологічні дослідження і вимірювання, еколого-правовий консалтинг, а також оформлення документації щодо поводження з відходами.

Порівняння витрат природних ресурсів для виробництва 1 ГВт електричної потужності за рік
(тобто 1 ГВт·рік ≈ 8,76 ТВт·год електроенергії) у вугільному та ядерному паливних циклах.