Як епігенетичні механізми — хімічні мітки, що змінюють активність генів без зміни ДНК — визначають взаємодію між геномом і середовищем. Авторка розглядає вплив харчування, стресу, токсинів, віку та емоцій на роботу генів, а також можливість передачі епігенетичних змін у спадок.

ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) — універсальний носій спадкової інформації в живих організмах, що визначає будову, функціонування, розвиток і відтворення клітин. У ХХ–ХХІ століттях вивчення структури, функцій і регуляції ДНК стало основою молекулярної біології, генетики та персоналізованої медицини. Особливого значення набули клінічні застосування аналізу ДНК і дослідження епігенетики — механізмів регуляції активності генів без зміни нуклеотидної послідовності.