Алма́зна — місто в Луганській області України, нині адміністративно належить до Кадіївської міської територіальної громади Алчевського району. За українським адміністративним устроєм це невелике промислове місто Донбасу, розташоване в історичному вугільно-металургійному поясі Луганщини, в околицях Кадіївки. Станом на 2026 рік Алмазна перебуває на тимчасово окупованій Росією території України; український урядовий перелік фіксує дату початку окупації для міста як 7 квітня 2014 року.

Ви знали, що найперша “вишиванка на дорозі” з’явилася в українському Луганську? У День вишиванки розповідаємо цікаві факти про вишивку на сході України.

Сватове — старовинне місто Луганщини, серце північної Слобожанщини, що розкинулося над річкою Красною серед широких степів і зелених балок. Його історія — це повість про козацьких переселенців, хліборобів і залізничників, про край, де людська праця століттями перемагала суворість степу. Місто, яке народилося з невеликої слободи, з часом стало важливим осередком північної Луганщини, зберігаючи пам’ять про своїх засновників і драматичні випробування нової доби.

Протриматися 146 днів. Історія оборони луганського аеропорту з вуст її безпосереднього учасника

Не можу відтворювати точний індивідуальний стиль живого письменника Коліна Тоброна. Натомість нижче — оригінальна енциклопедична стаття з атмосферною, мандрівницькою оптикою: стриманою, спостережливою, історичною та з увагою до людського ландшафту.

Місто народилося не з давньої фортеці, не з ярмаркового майдану й не з переправи через ріку. Воно виникло з креслень інженерів, із запаху цементу та свіжої деревини, з гуркоту екскаваторів, що врізалися у піщані тераси над Сіверським Дінцем. Сієверодонецьк — одна з небагатьох великих українських агломерацій, чию біографію можна простежити майже день за днем.

Щастя — місто Луганщини на берегах Сіверського Дінця, молоде за віком, але з долею, у якій відбилися великі події української історії. Народжене у XX столітті як робітниче поселення біля могутньої електростанції, воно отримало ім’я, що звучить як обіцянка миру й добробуту. Та, немов герой суворої історичної повісті, місто пройшло крізь випробування війною, зберігаючи пам’ять про своїх мешканців і свою землю.

Суходільськ — молоде шахтарське місто Луганщини, народжене у степовому краї Донбасу в добу великої індустріалізації. Його історія не сягає князівських часів чи козацьких літописів, однак у ній є інша велич — праця шахтарів, гуркіт копалень, долі тисяч родин, що своїми руками творили місто серед широких вітрів українського степу. Суходільськ став одним із тих поселень Донбасу, де кам’яне вугілля визначило не лише економіку, а й характер людей — витривалий, суворий і сповнений гідності.

Сорокине — історичне місто Луганщини, давня назва якого пов’язана з першим поселенням на цій землі та пам’яттю про покоління шахтарів, що перетворили степовий край на один із промислових осередків Донбасу. Місто, відоме у XX столітті як Краснодон, увійшло в історію України не лише завдяки вугільній промисловості, а й через трагічні події Другої світової війни, пов’язані з підпіллям «Молода гвардія». Його літопис — це повість про працю, боротьбу, людську мужність і складні сторінки минулого.

Вознесенівка — місто Луганщини на крайньому сході України, шахтарське поселення, народжене в добу великого промислового освоєння Донбасу. Його доля тісно пов’язана з вугіллям, залізницею та працею гірників, які серед степових просторів створили власний міський світ. Колишній Червонопартизанськ, а нині Вознесенівка, зберігає в назві пам’ять про давній хутір і водночас нагадує про цілий пласт історії українського сходу — історії шахтарських родин, важкої праці та випробувань війною.

Старобільськ — давнє місто Луганщини, що стоїть над тихою річкою Айдар серед безкраїх степів Слобожанщини. Його історія — це сувора й водночас світла повість про козацьких переселенців, хліборобів, купців, учителів і воїнів, які творили життя на східному краї України. Місто, народжене як козацька слобода Стара Біла, стало духовним і культурним осередком півночі Луганщини, зберігши у своїх вулицях пам’ять про кілька століть людської праці та боротьби.

Довжанськ — місто на крайньому сході Луганщини, шахтарська столиця південного крила Донбасу, чия історія виросла з глибин землі, де вугілля стало і багатством, і випробуванням. Народжене у добу промислового піднесення XX століття, місто пройшло шлях від робітничих селищ біля копалень до значного центру вуглевидобування. Його доля — це сувора повість про шахтарську працю, індустріальну велич і трагічні переломи новітньої історії України. До 2016 року місто мало назву Свердловськ.

Брянка — місто в західній частині Луганської області, один із характерних шахтарських центрів Донбасу, де історія виросла не навколо замку чи торгового шляху, а навколо вугільного пласта, що лежав під землею. Це місто териконів, робітничих селищ, залізничних колій і шахтарських родин. Його доля відображає долю багатьох міст східної України: від козацького степового пограниччя до індустріального серця Донбасу, а згодом — до випробувань війною.

Чому саме з цього регіону так стрімко поширились сепаратистські рухи? Як так сталося, що саме Донбас став вотчиною українського криміналітету?

Чи справді Донбас годує Україну? Які регіони годують державу?

Чи була на Донбасі організація українських націоналістів?

День вишиванки відзначають в третій четвер травня. Святкова хода вулецею Миру в місті Попасна.

Сватове — місто з багатою історією, що розташоване на північному заході Луганської області України. Його історія налічує кілька століть і охоплює різні етапи розвитку: від козацької доби до сучасності. Протягом цього часу Сватове пережило численні зміни, зокрема в період Російської імперії, радянського часу та незалежної України.

Міловський район — колишня територіально-адміністративна одиниця на північному сході Луганської області в Україні. Районний центр — смт Мілове. Населення району на 1 серпня 2013 року становило 15 576 осіб, а площа — 971 км² (3,6% від загальної площі області). Район був утворений 20 грудня 1920 року, а в сучасних межах його територія сформувалася 8 березня 1966 року.

Партнери Макош. Луганська область, Сватівський район

Черговий відеосюжет з циклу “Туристичні скарби Луганщини”. На цей раз він присвячений Старобільщині з її храмами, парками та легендами.

Герої фільму “Кіборги Луганського аеропорту” вражають своєю відвертістю та спокоєм. Просто й іронічно вони розповідають, як у квітні 2014-го року лише одна рота 80-ї аеромобільної бригади взяла під охорону стратегічну будівлю, і ніхто ще навіть не усвідомлював, що це – війна.

Коли чуємо «Луганськ», перше, що спадає на думку, – шахти та кар’єри. І це логічно, адже Луганщина відома видобутком різних корисних копалин, наприклад, вугілля або природного газу. Та насправді там є чимало цікавих пам’яток, про які ви, можливо, не знали.

Головний сержант роти 112 окремої бригади територіальної оборони Максим «Ферум» Ткаченко розповідає, як викликав вогонь на себе, щоб зберегти позицію. Боєць отримав три поранення в голову, під його ногами вибухнула граната, а поруч вибухнув FPV-дрон. Попри все, «Ферум» вижив і продовжує службу.

Чи були сталінські репресії на Донбасі? Як радянська влада знищувала “ворогів народу”?

Довжанський район (до 2016 року Свердловський район) — це колишній район, що існував з 1923 по 2020 рік на південно-східній частині Луганської області. Адміністративним центром району було місто Довжанськ.

Білово́дський райо́н — колишній район, розташований у північно-східній частині Луганської області. Як адміністративну одиницю район було утворено в 1923 році. У 2020 році, в результаті адміністративно-територіальної реформи, район був розформований і приєднано до Старобільського району.