Пантелеймон Куліш — видатний український письменник, поет, публіцист, історик, фольклорист і перекладач XIX століття, один із основоположників сучасної української літературної мови. Він зробив значний внесок у розвиток української прози, літературної критики, мовознавства та національного відродження.

І

Титани на Зевеса розізлились…
Не Бріярей із Енкеладом гори
На гори навертали да казились,
Що він пороздавав богам престоли
В імперії надоблачній, а музам
Звелів сим велетням, мов карапузам,
Недоросткам людським, невдахам,
Казати “від коша геть!” бідолахам.

IV

ОСЬ, ВИХОДИТЬ ЛЕВ ІЗ ЛЕГОВИЩА СВОГО,
Виступає губитель народів;
Він рушав з свого місця,
Щоб твою землю зробити пусткою;
Міста твої будуть розбурені й обезлюджені.

І

І надійшло слово Господнє до Йони Аматіонка таке:
«Устань, подайсь у Ніневію, в город великий,
і проповідуй проти нього, бо ледарства його дійшли до мене».

І

ОБМИЙТЕСЬ, СТАНЬТЕ ЧИСТИМИ,

Одкиньте далеко ледачі вчинки ваші з-перед очей моїх;
Перестаньте чинити зло,
Навчітесь чинити добро, шукайте правди,
Рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову;
А тоді прийдіть — і розсудимось; говорить Господь:

VIII

ЧИ Ж ПРЕМУДРІСТЬ НЕ ПОКЛИКУЄ,
Чи розум не знімав свій голос?
Вона стає на високих місцях,
При дорозі та на роздоріжжі,