Повітряно-реактивні двигуни (ПвРД, або air-breathing engines) — це клас реактивних двигунів, які використовують кисень із навколишнього повітря як окислювач, що дозволяє не брати його на борт. Завдяки цьому такі двигуни мають значно більшу паливну ефективність порівняно з ракетними двигунами. Вони широко застосовуються в авіації, ракетах-носіях з повітряним стартом і гіперзвукових системах.

Рідинний ракетний двигун (РРД) — це тип ракетного двигуна, що працює на рідкому ракетному паливі (пальне та окислювач), які зберігаються окремо й подаються в камеру згоряння, де відбувається їхнє контрольоване згорання з утворенням високошвидкісного реактивного струменя. РРД є основою сучасної космонавтики та використовується на ракетах-носіях, космічних апаратах і частині військових ракет.

Твердопаливний ракетний двигун (ТРД, також РДТП — ракетний двигун твердого палива) — це тип ракетного двигуна, в якому паливо і окислювач перебувають у твердому агрегатному стані у вигляді єдиної суміші (заряду). Після запалювання такий двигун працює без можливості регулювання або зупинки до повного вигоряння заряду, створюючи реактивну тягу. ТРД широко застосовуються у військових ракетах, ракетах-носіях як прискорювачі (бустери), а також у деяких космічних системах аварійного порятунку.

BMW 003 — один із перших серійних турбореактивних двигунів, розроблений компанією BMW у період Другої світової війни. Він був альтернативою двигуну Junkers Jumo 004 і використовувався на перших реактивних літаках, ставши важливим кроком у розвитку реактивної авіації.

Argus As 014 — простий і дешевий пульсуючий повітряно-реактивний двигун, розроблений німецькою компанією Argus Motoren під час Другої світової війни. Він став відомим як силова установка крилатої ракети V-1 flying bomb і є одним із найперших прикладів практичного застосування пульсуючих реактивних двигунів.