Серпень 1970 року. Дослідницьке судно «Гломар Челленджер» дрейфує посеред Середземного моря, за сотні кілометрів від берега. Бурова колона йде на глибину трьох кілометрів — крізь м’який мул, як завжди. І раптом уся вишка починає вібрувати з пронизливим скреготом. Бур натрапив на щось майже непробивне. На такій глибині цього не мало бути.
Коли колону підняли, на палубі запала тиша. Сліпучо-білий гіпс і щільна сіль. А під мікроскопом — скам’янілі водорості, які живуть лише на мілководді під палючим сонцем