NOCTURNO
Артистові-мадяреві
Юліанові Панкевичеві

На сонні ниви, на левади
Місяць сріблисті ллє каскади,
Сипле брильянтів срібні рої
На польні рожі і пової.
На ясні ниви, на левади

Пізнав я той смуток, що скроні не клонить,
І сльози, що в серці на дні леденіють,
А сліз тих зіниця ніколи не ронить…
І регіт крізь сльози. Слова каменіють…

Заплакали в небі з жалю херувими

Над людськими злими судьбами,
Ймив голову демон руками багрими
І німо залився сльозами…
Скотилися сльози… Вітри їх носили,
На сніг їх стинали морози,
Аж впали на людські стежки, на могили
І знов замінились у сльози…

Як заблисли срібні зорі в розцвіті весни,
Загоріли, полетіли, впали в бур’яни.
Гасли зорі, попеліли сльози в бур’янах –
З вітром мрії полетіли в білих серпанках…
Десь далеко грають сурми, гомін тихо йде:
Ой, де ж твої білі мрії, де спочили, де?..