Ой по потребі,
По потребі барзе царській,
То там-то много війська, гей, понажено
Да через мечу положено,

В городі Козлові стояла темниця кам’яная,
Сім сажень в землю вмурованая;
У тій темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.

Ой із города із Трапезонта виступала галера,
Трьома цвітами процвітана, мальована.

Ой та то ж не пили пилили
І не тумани вставали,
Як із землі турецької
Та із віри бусурменської

Ой полем киліїмським,
То шляхом битим гординським,
Ой там гуляв козак Голота,
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Давно тому на Вкраїні ковалював Коваленко,
І не було кувати єму легонько:
Покинув він ковалювати,
А пішов у козаки козакувати.

Думи — один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники.

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.

Од неділі першого дня
Стояв обоз невелик
В чистім полі на Цецорі.
А в тім обозі був гетьманом,
Всім жолніром і всім паном

Що на Чорному морю,
На тому білому каменю,
У потреби царській,

У річки Самарки,
У криниці Салтанки,
Там усі поля самарські пожарами погоріли,
Тільки не горіло два терни дрібненьких,

Там не сокіл хвилить-прохвиляє,
Як син до отця, до матері з тяжкої неволі поклон посилає,

Сокола ясного рідним братом називає:
“Соколе мій ясненький,
Братику мій рідненький!