Як одягалися трипільці? З чого робили свій одяг та які інструменти використовували? На ці питання відповідає Дмитренко Ірина Йосипівна, молодша наукова співробітниця музею.

Для того, аби зрозуміти як сформувався сучасний український етностиль, потрібно зрозуміти, які періоди становлення національного костюма.

День вишиванки — символ нашої ідентичності, спадщини та нескореності. Цей одяг — не просто орнаменти на тканині. Це код нашого народу, зашифрована історія, наш зв’язок із предками та оберіг, який пройшов через віки.

Олександра Бойко. Радіоведуча. За освітою театральний критик і журналіст. Вважає себе справжньою українкою, хоча народилася в іншій країні. Любить подорожувати, фотографувати, знайомитись з новими людьми і відкривати для себе світ. Веде власний блог про різноманітне рукоділля та донечку Варвару.

Сьогодні, напередодні Святого Миколая, новонароджені малюки та породілля міста Рубіжного отримають подарунки від громади. 40 вишиваних сорочок, шкарпетки, листівки та інші подаруночки до полового відділення доправлять вихованці Центру туризму та краєзнавства.

Етно-галерея Роксоляни Шимчук – це розташована у Львові експозиція автентичного одягу, головних уборів, прикрас, ляльок, предметів побуту з усіх регіонів України, зібраних та повернутих до життя відомою мисткинею і колекціонеркою Роксоляною Шимчук.

Героїні циклу «СПАДОК». Для зйомок у проекті були ретельно відібрані героїні – яскраві та самобутні представниці України, з різним характером, різного віку дівчата та жінки, які заворожують поєднанням простоти та достойності. Одним із облич проекту стала українська етно-співачка Росава.

Ярина Дронь. Засновниця реконструкторської майстерні українських традиційних прикрас «ВидимоНевидимо». Скрипалька, займається відновленням та популяризацією етнічної музики.

Лекторій про традиційне народне вбрання. Музей Івана Гончара (Ivan Honchar Museum). Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н; Чернігівська обл., Прилуцький р-н; Сумська обл., Роменський р-н. Лектор: Олександра Сторчай, старший науковий співробітник НЦНК Музей Івана Гончара.

Старовинний український одяг – наше коріння. Що ми знаємо про нього, окрім сценічних шароварів? Ці вишиті сорочки, плахти, очіпки та юпки – повна протилежність шароварним образам, які всі звикли бачити. Ми поїхали в експедицію музеями Полтавщини, аби дізнатися, як одягалися в давнину та розповісти про особливості вишитих сорочок.

Лідія Афанасьєва. Бабуся, що є хранителькою традицій роду. Виховала дітей, онуків і навіть правнуків. Баюр – вовняний кольоровий тканий пояс, довжиною до 3 метрів. Існує багато різних способів його пов’язування.

Костюм черняхівських племен. Оксана Гопкало, канд.іст. наук. Інститут археології НАНУ.

Людмила Чиркова – актриса, телеведуча, працює з дубляжем кіно на українську мову. Кохточка – короткий жіночий плечовий одяг із рукавами, коміром-стійкою та асиметричною застібкою збоку на дрібні гудзики. Шили з крамних бавовняних та вовняних тканин, прикрашаючи різноманітними складками, зборами, мереживом тощо. Особливо модно було вдягати “парочку”: кохту і спідницю з однієї тканини.

Колекцію з пів сотні старовинних вишитих сорочок показали в Кропивницькому до Дня вишиванки. Їх протягом п’яти років зібрали під час експедицій учасники проєкту “Баба Єлька”.

Вітаємо вас усіх із днем вишитої сорочки, нагадуємо, що не одяг красить людину, а людина – одяг, а заодно підказуємо, де шукати творчі майстерні та людей, котрі роблять грамотні репліки та чудові дизайни на основі традиційних, а не китайських візерунків.

Бахмут. Білизна і сукня. 50-ті роки минулого століття. Літо 2021 р.

Анастасія Єрмакова. Фольклорист. Займається дослідженням та популяризацією бессарабської народної культури. Солістка Національної філармонії України. Пацюрки – локальна назва намиста на Закарпатті, яке виготовляли з кольорового скла.

На півночі України розташований унікальний природний Поліський заповідник. Він був заснований у 1968 році у межах Овруцького та Олевського районів Житомирської області.

“Щирі” — другий проект масштабної культурної ініціативи “Заквітчані”, яку реалізує київський ТЦ “Домосфера”. “Заквітчані” — це інтерпретація українських традицій, проект, покликаний відродити інтерес до класичної української культури і надати нового звучання усім відомим речам.

Олена Видрич. Фольклорист, дослідник традицій українського Полісся. Займається відродженням давніх традицій гуртового співу. Керівник дитячого фольклорного гурту «ЯсноКрасно».

З давніх-давен вишиванка мала сакральне значення для українців. Люди вірили, що вишивані орнаменти впливатимуть на їх щастя та долю. Яке значення мали основні види орнаментів раніше та як це тлумачення трансформувалось в сьогоденні?

Макіївка. Бахмут. Сукня дитяча і жіноча. 50-ті роки минулого століття. Літо 2021 р.

Український національний одяг формувався ще задовго до періоду Київської Русі.

Олена Янчук (Росава). Співачка, має у творчому доробку 5 різножанрових альбомів, серед яких два дитячі. Вдало поєднує українську автентику з сучасними музичними тенденціями. Автор курсу гармонійного розвитку та музичного виховання для малюків “Забавлянки та співанки з Росавою”

Рівненська область. Сарненський район. Жіноче святкове вбрання кінця ХІХ – початку ХХ століття Оксана Мітюхіна. Займається збереженням, дослідженням, відтворенням та популяризацією української вишивки.

«Нашийна прикраса – салба, поширена виключно на Буковині, складається з нашитих рядами срібних монет, які кріпляться на текстильну основу. Жінки та дівчата виготовляли такі прикраси в домашніх умовах. В деяких салбах можна нарахувати аж 120 монет!

У Кропивницькому розпочали створювати схеми вишивок старовинних сорочок Кіровоградщини. Роблять це в етнолабораторії “Баба Єлька”. Це фольклорно-етнографічний проєкт про традиції Кіровоградської області: народні пісні, вбрання, танці, кулінарію, розповіла Суспільному завідувачка етнолабораторії Світлана Листюк. Нині в колекції мають понад пів сотні старовинних сорочок.